Читати книгу - "Небезпека у лісі!, Страгозорый "

— Чудово, молодець. Тепер спробуй уявити, як якась частина перетікає до твоєї руки, й намагається під твоїм контролем прийняти якусь форму. Простіше за все на перший раз можна зробити шар, але якщо ти певен у своїх силах - роюи інші геометричні фігури по типу квадрату чи трикутника. З першого разу це може не вийти, але ти намагайся.

    Трохи витягнувши праву руку вперед, спробував зробити так, як просив радник. Спочатку дійсно нічого не виходило. Я відчував, що енергія ніби намагається пробитись через мою шкіру, щоб зробити те, що мені треба, але щось не виходить. Але через декілька хвилин я відчув, що зміг створити щось. Це щось було схоже на квадрат і кулю одночасно. Боки були круглі, а кути досить гострі.

— Що ж, це незвично. - Мовив тихо радник, бо, схоже, те, що я зміг створити, було хоч трохи, але видиме.

    Я відкрив очі й подивився на те, що було у мене на руці. Пісок і навіть три або чотири невеликих листків з якогось куща потрапив досередини, й зараз усе це лежало на дні, показуючи те, що утворилося.

— Як воно туди потрапило? - Запитав я, трохи здивувавшись. - І чому воно не розсипається? Бо я поки що не дуже впевнено тримаю... - Зам'явся, на знаючи, як назвати фігуру, яку я зробив. - Це...

— Інколи енергія може бути більш щільною, ніж ти сподівався, навіть якщо ти тільки вперше спробував щось створити. - Пояснив чоловік. - А на рахунок того, чому воно туди потрапило... Схоже, ти не помітив сильного вітру, який і заніс пісок з листям до твоєї фігури, коли вона була ще не такою щільною.

    Цікаво, чи було щось схоже у матері? Бо, якщо не помиляюсь, Лург теж навчав її схожим приколам з енергією. Коли я вже хотів запитати у чоловіка це, радник мовив знову:

— Намагайся повторювати цю вправу - і не тільки, - кожен день хоча б по п'ятнадцять-двадцять хвилин. Тоді у тебе буде більше шансів навчитися робити щось своєю енергією.

— Добре. Щось ще? - Запитав я.

— Для першого разу, гадаю, це все. Поступово будемо підвищувати навантаження. - Коли я вже збирався йти з галявини, розуміючи, що наш урок вже закінчилася, чоловік додав: - І пам'ятай - повторюй усе те, що ми робили на уроках, щоб швидше засвоїти якісь прийоми.

..

..

..

..

..

    Коли я зайшов на галявину, де ми були з минулим провідником минулого разу, Драконозорий зустрів мене там, наче вже чекав, знаючи, що я коли-небудь повернусь. Сівши поряд, якийсь час ми мовчали. Коротко подивившись на чоловіка, я нарешті мовив, роздивляючись усе довкола:

— У реальному світі я побачив дивне створіння. - Я розповів чоловікові про те, як воно виглядало й що зробило, спробувавши мене зачепити. Коли я закінчив, дав провідникові переварити усе те, що сказав тільки-но. Через декілька секунд я запитав: - Ти бачив колись щось схоже?

    Драконозорий якийсь час мовчав. Потім нарешті мовив:

— Пробач, але ні. Я навіть не чув про таке.

    Ми знову почали сидіти у тиші. Я почав вагатися, чи варто просити його чомусь навчити мене, бо все-таки здібності амфігора треба хоч трохи, або принаймні розвинути й взяти під контроль, щоб вони не з'являлись кожен раз, коли захочуть вони, а не я. Глибоко зітхнувши, я нарешті мовив:

— Що ж. Чи не міг би ти будь ласка навчити мене парі прийомів, які вміли робити амфігори?

    Чоловік подивився на мене. Можливо, якби у нього були губи, він би трохи посміхнувся.

— А я все гадав, коли ж ти прийдеш до мене з цим питанням. - Мовив нарешті минулий провідник. - Схоже, люди у реальному світі забули, хто такі амфігори, раз не можуть дати тобі нормальних уроків, через що ти й звернувся до мене. Добре, я навчу тебе тому, що знаю сам. Але у відповідь, коли ти будеш готовий, ти нарешті допоможеш мені вибратися звідси. Добре?

    Я задумався над його словами. Можливо, його сюди хтось за щось запечатав. Тільки за що? І чи небезпечно буде випускати його звідси? Все-таки, я не знаю, наскільки він злий, а наскільки хороший. Але й думки про те, що мене можуть навчити керувати природою та можливо навіть стихіями були досить привабливими. Гадаю, що коли я навчусь достатнім прийомам, я зможу протистояти минулому провідникові, якщо він, звісно, спробує зробити щось погане у реальному світі.

— Що ж, я згоден. - Мовив нарешті я, подивились на чоловіка. - Завтра тоді розпочнемо наше перше заняття, бо навіть тут я трохи втомлений, добре? Завтра якраз у мене не дуже зайнятий день, тому гадаючи я не так сильно втомлюсь. - Драконозорий кивнув, погоджуючись з моєю пропозицією.