Читати книгу - "Наречена в чужому ліжку, Нонна Задніпряна"

Вочевидь швидка відмова Діни означає її небажання пожертвувати своїм усамітненням заради абсолютно незнайомої людини. Міла не звинувачувала її. Якби вона мала власну каюту на такому розкішному лайнері, вона б теж не захотіла розділяти її з будь ким. У Міли чомусь набігли на очі сльози.

Збентежена, вона марно намагалася не дивитись у бік Андрія.

Міла зробила великий ковток коли. Вона зріла жінка. Вона заручена. Вона повністю володіє собою. Вона твереза як скельце. Вона не матиме жодних проблем, коли вони залишаться в каюті наодинці.

Керамічна чаша із закускою, прикрашеною зеленим горошком та помаранчевими кучерями з моркви, стояла на великій тарілці. Посередині столу була спільна страва з різноманітними салатами. Міла поклала собі кожного.

Андрій потягнувся через стіл, і вона вловила слабкий запах його одеколону. Міла намагалася не зустрічатися з ним поглядом; вона навіть не наважувалася непомітно поглянути на нього. У ньому немає нічого, що могло викликати в неї хоча б симпатію. А відчуття, що зародилося внизу живота, – просто результат стресу, і більш нічого.

Міла зосередилася на їжі. Тропічний картопляний салат – вишукане поєднання картоплі з бананами, яйцями та дрібно нарізаною цибулею-шалот у майонезі – розпалював її смакові відчуття. Кеджері – суміш із рису, цибулі, часнику, стручкових перців та копченої лососини. Райдужний капусний салат з морквою, цибулею, яблуками та кедровими горішками. Це було чудово!

Але Андрій сидить поруч і майже торкається її рукавом. Він так близько. Занадто близько... Однак уваги на неї він не звертає жодної. Захопився їжею! Тарілка з устрицями, що стоїть перед ним, поступово спустошується.

За столом панувала мовчанка. Мілу це влаштовувало: не треба розмовляти, ставити запитання чи відповідати на них.

Від головної страви, яку вона замовила, текли слинки – риба, прикрашена петрушкою, з чудовим гарніром із баклажанів, перців та цибулі.

Міла відмовилася від чергової запропонованої коли. Вона не хотіла ризикувати. Їй не треба жодних напоїв: ані алкогольних, ані тонізуючих, ані підсолоджених. Аж раптом вона знову втратить контроль над собою? Дивлячись на Андрія, такого елегантного, диявольськи гарного, вона цілком могла зрозуміти, чому опинилася в його ліжку.

Кидаючи швидкі погляди на його сильні тонкі пальці, які ніжно гладять ніжку келиха, їй раптово захотілося відчути їх на своєму тілі.

Міла тряхнула головою, намагаючись позбавитися від хвилюючих видінь. Поки офіціанти подавали десерт, вона швидко кинула оком на тих, хто сидів за столом. Хоч би хто заговорив і розрядив обстановку!

Міла повільно їла поданий десерт, спостерігаючи за Андрієм. Він зачерпнув ложкою шербет з манго та лаймом і підніс його до рота. Вона, як заворожена, дивилася на його губи, а потім звела очі. Їхні погляди зустрілися.

Міла миттєво відвернулася, почавши стежити за танцями на танцювальному майданчику перед сценою, де грав оркестр. Вона сумно дивилася, як вони обіймали один одного під час танцю. Їй теж хотілося танцювати, щоб чиїсь руки міцно обіймали її та вели у танці. Вона кашлянула, намагаючись позбавитися раптового болю в пересохлому горлі – адже тисяча кілометрів відокремлює від неї Ростислава.

Поспіхом схопивши ложку, вона доїла свій десерт – дивовижний шоколадний мус.

– Ви... – звернулася до неї Діна.

– …танцюєте? – Перебив її Андрій. Він підвівся і кинув серветку на стіл. – Дозвольте вас запросити! – Він простягнув Міла велику м'язисту руку.

Міла з сумнівом подивилася на неї. З минулої ночі вона жодного разу не торкнулася Андрія. Вона взагалі не пам'ятає, що торкалася його...

– Ви ж вмієте танцювати? – м'яко спитав він.

– Не дуже добре. Я ніколи цьому не вчилася.

Для її батьків було важливо, щоб вона здобула хорошу освіту. Додаткові уроки, приватні вчителі та заняття займали весь вільний від навчання у школі час. Подарунки у її сім'ї завжди купувалися з урахуванням практичності: калькулятори, комп'ютери, довідники та набори для вивчення природничих наук.

– Довіртеся мені, – Андрій взяв її за руку.

Збудження, мов спалах блискавки, пронизало її руку і, досягнувши грудей, м'яко зісковзнуло вниз живота. Вона не помилилася: його руки виявилися сильними, але ніжними.

Міла встала. Її серце тремтіло. Дотик Андрія ніби опалив її руку. Тепло, що виходило від нього, обволікувало її, і вона ледве трималася на ногах.

Несподівано Андрій повернувся і рішуче попрямував до танцювального майданчика. Міла губилася в здогадах: чи відчув і він збудження? Можливо, він відчув відлуння пристрасті, яка раптово спалахнула після минулої ночі.

Плавним рухом Андрій привернув її до себе, і його рука ковзнула по спині Міли. Гаряча долоня притулилася до її оголеного тіла.

Міла ледве дихала. Кожна її клітина відповідала йому і перебувала в гармонії з його чуттєвими рухами, з дотиком його руки до її шкіри та з ритмом музики, під яку вони танцювали.

– Просто рухайтеся, відчувайте ритм та мої руки, – прошепотів їй у вухо Андрій низьким, теплим голосом.

Тремтіння пробігло по спині Міли. Невже танці завжди такі інтимні? Щоразу, коли перед нею виникала необхідність танцювати з Ростиславом на прийомах, вона незмінно залишалася за столом, оскільки він, знаючи її невміння, вибирав якусь гнучку й граційну незнайомку.

Романтична мелодія викликала щемливу тугу, біль і радість у серці Міли, заспокоювала душу, відносячи її туди, де тільки їхні тіла були разом.

Голова Міли крутилася від близькості Андрія. Красива мелодія, пряний аромат його одеколону, тепло його тіла.

– Ви замислювалися про своє життя? Яким ви його собі уявляєте? – У голосі Андрія звучали теплота та ніжність.

– Я вже давно не мрію про лицарів у блискучих обладунках. І про повітряні замки теж... Ні, мені вистачить будинку на узбережжі у спільному володінні з іншими мешканцями.