Читати книгу - "Терпкий смак кохання, Ерін Кас "

— Які люди, — широко усміхається і розставляє руки в сторони. — Ми вас зачекалися, — тисне руку Ярославу і дивиться на мене.

— З днем народження, — говорю з усмішкою.

— Яре, твоя супутниця не дає відвести очей, — він нахиляється у пориві обійняти мене, але Ярослав його зупиняє, доторкнувшись до плеча.

— Моя дівчина, — промовляє тихо, а в очах Євгена мелькає здивування. Він кілька секунд дивиться у мої очі і відповідає Яру лише розгубленою усмішкою. Дивна реакція, як на мене.

Женя запрошує нас до альтанки, де повно народу і всі незнайомі. Ярослав тримає мене за руку, за що я йому вдячна. А ще мені сподобалося те, як він швидко і майже мовчки поставив на місце Євгена з його бажанням обійматися. Ми ж не близькі знайомі, щоб розпускати руки при привітанні. Біля столу він подає мені склянку з коктейлем, перед тим покуштувавши його, а собі бере щось алкогольне.

— Віко?! — поряд хтось вигукує моє ім’я, а я впізнала її за істеричними нотками в голосі навіть не розвертаючись. А коли роблю це, миттю потрапляю в обійми до Лілі. — Очам не вірю. Звідки ти тут? З ким? — щебече мені на вухо. Її голос аж ніяк не можна назвати радісним, швидше здивованим.

— Зі мною, — говорить за моєю спиною Ярослав, змушуючи її розтиснути обійми. — Ти вже почала святкувати? — запитує незадоволено.

— А що? — обличчя Лілі змінюється, набуває червоного відтінку від гніву. Відчуваю себе зайвою між двох вогнів. — Не втручайся у моє життя, я дам собі раду.

— Не помітно, — Ярослав знову бере мене за руку.

— Зате гарно помітно інше, правда? — дивиться чомусь на мене. — У вас із Женею нова іграшка? — запитує, усміхнувшись, а я не знаю, як реагувати, бо виходить, що іграшкою вона назвала мене.