Читати книгу - "Вибухова парочка, Аріна Вільде"

Кирило

Ось значить на кого ж вона мене проміняла. Ліза кілька років вертіла переді мною своїм хвостом, перш ніж здатися. А потім сказала, що я їй не підходжу і поїхала до Лондону.І ось зараз стоїть переді мною зі своїм ідеально зачесаним нареченим і посміхається крізь зуби.

Я прикинувся хлопцем Левандовською не заради неї, а для того, щоб показати Лізі, що і в мене все чудово. Все просто пречудово! Любі про це звичайно ж знати не потрібно, нехай думає, що я прийшов їй на допомогу в скрутну хвилину, виручив і тепер вона у боргу переді мною.

Хоча, цю ідіотку шкода. Ненавиджу жіночі сльози, а вона була на волосині від того, щоб розплакатися прямо при мені. Тому-то і схопив її за руку і повів до цього білозубого чорта, якого Ліза порахувала ідеальним чоловіком і у якого, схоже, була закохана мегера.

- Що за комедію ти влаштував? - шипить мені на вухо Люба, після десяти хвилин обміну люб'язностями із закоханою парочкою.

- Намагався підняти тебе в очах цього нареченого. Думаєш, у мене поганий зір і я не впізнав у ньому твого хлопця? - вона сіпається, намагаючись відсторонитися, але я стискаю її талію ще сильніше і веду до виходу із залу.

- Мені треба випити, відпусти.

- Не хмурься, вони все ще дивляться у наш бік. Зобрази закохану ідіотку, посміхайся і цілуй мене.

- Про останнє, до речі, ми ще поговоримо, - гарчить Левандовська й тягне мене в бік столиків.

- Не сподобалося, чи що? Та годі тобі, я відмінно цілуюся, хочеш ще раз перевірити? - не знаю, яка мене вкусила собака, але я притягую до себе дівчину і при всіх упиваюся в її губи. І це не легкий чмок, це самий справжній, чорт забирай, поцілунок.

Люба завмерла, всього на мить, потім спробувала відсторонитися, але у відповідь я лише нахабно вдерся язикоом у її рот, поглиблюючи поцілунок, та відчув як під моїм напором вона здає позиції.

І раптом мені сподобалося.

Сподобалося цілуватися з Левандовською, хай дідові пси вкусять мене за дупу! Адже якщо закрити очі і не думати про те, що це та сама Любочка, яка дратувала мене до коліки у животі, заритися руками в її м'яке волосся, відчути як її шикарні груди притискаються до мене, можна навіть збудитися.

І я збудився. Так збудився, що в голові промайнула думка закритися з нею де-небудь у вбиральні або коморі, і показати, що я майстерно володію не тільки язиком.

Я з силою стискаю руками її талію, беру у полон губи і коли її пальчики блукають по моїх плечах і зчіплюються на шиї, застигаю.

Здається, той келих шампанського, який був єдиним за вечір, був зайвим. Тому що я стою посеред банкетного залу, відчуваючи на собі десятки цікавлених поглядів, і майже прилюдно займаюся сексом з секретаркою. Ой, вибчте, равою рукою діда.

І завтра напевно в соціальних мережах з'являться наші фотографії і новина про майбутнє весілля.

Ми розриваємо поцілунок одночасно. Немов в один і той же мить зрозуміли, що відбувається щось не те. В очах Левандовкої танцює розгубленість, але вона швидко бере себе в руки і вже через секунду крутить своєю апетитною дупкою десь у натовпі. Я виходжу зі ступору і йду за нею. Доганяю вже на парковці, вона розмовляє по телефону і з уривків фраз розумію, що замовляє таксі.

- Не треба, - різко вириваю з її рук телефон і натискаю "відбій". — З іншого боку будівлі є бар. Ти, здається, хотіла випити.

Я впиваюся в неї поглядом і при вигляді її припухлих губ на моєму обличчі мимо волі розквітає посмішка. Я не знаю чому не дозволив їй поїхати і чому запропонував випити разом. Напевно, через те, що вона була єдиною людиною, з якою я міг говорити про смерть діда. В голос. А мені хотілося поговорити. Дуже. Ну, або тому що в моїх штанях все ще не згасло полум'я бажання.

— Добре, веди мене, сьогодні по-особливому поганецький вечір, чому б не зробити його трішки краще? — в її голосі відчувається смуток, а у погляді якась розгубленість. Люба не дивиться мені в очі, прилаштовується поруч і йде за мною.

Попереду нас вимальовується струнка фігурка Рити, з якою я сьогодні встиг познайомитися. Вона виглядає дуже спокусливо і я більш ніж упевнений, що варто лише натякнути, як вона опиниться на задньому сидінні мого авто зі спущеними трусиками. Але у мене сьогодні компанія з нестерпної жінки з розбитим серцем, а ще мені не хочеться швидкого сексу з доступною дівчиною, краще вже буду спостерігати за тим, як «остання надія заводу» буде повільно перетворюватися в алкоголічку. А ще, можливо, забуду її десь. У парку на лавочці, наприклад. Відмінне шоу було б.

Люба вливала в себе сьомий шот. Я сидів поруч і нудьгуючим поглядом обводив напівпорожній бар. Даремно я приїхав на тачці, навіть не випити нормально.

Люба тріщить про своїх котів, показує фотографії і відео, немов це її діти. Вона п'яно розтягує слова і голосно сміється. Розповідає кілька смішних історій, а потім замовкає. Мабуть, таку Любу я бачу вперше.

- Мені здається, тобі вже вистачить, - вириваю з її пальців келих і ставлю його на барну стійку. - Давай я відвезу тебе додому, вже пізно, - я злився на себе за те, що імпульсивно запропонував Левандівській посидіти разом і випити. Вірніше пити мала вона, а я лише дивитися.