Читати книгу - "Невинна для мажора, Ольга Суниця"

Вихідні проходять швидко і безрезультатно. Як би я не старалась, так роботи і не знайшла. На вакансії, котрі гарно оплачуються, не беруть, не маю досвіду. А на котрих платять копійки, сама не горю бажанням туди йти. У барі Стаса зароблю набагато більше.

Щоб не запізнитись, виїжджаю раніше і на роботі з’являюсь одна з перших. Рука трохи зажила і думаю, тепер зможу носити тацю без проблем.

Одягаюсь у відверту форму, встаю перед широким дзеркалом, причісуюсь. Я роблю, як радила моя подруга Каміла, залишаю волосся розпущене, лише з обличчя забираю пасма, щоб не заважали.

Двері відчиняються і в роздягальню входить Ліна. Вона кидає на мене похмурий погляд і швидко прямує до своєї шафки. Ні привіт, ні як справи. Вона так зі мною не розмовляє, лише вітається, але сьогодні і ця опція не працює. Не знаю, чим я їй завинила, та стараюсь не звертати на блондинку уваги. Доводжу себе до ладу і прямую до виходу. Відчуваю напруження у повітрі і залишатись з нею на одинці не хочеться.

В залі ще пусто і тихо,  хоч це не надовго. Ще хвилин десять, двері відчиняться і появляться перші клієнти. Знову почнуть пожирати нас очима, у повітрі запахне збудженням і бажанням, а за переповненими столиками буде литись рікою алкоголь.

Підходжу до барної стійки і сідаю на стілець. Костя помічає мене і вмить опиняється поруч. Він привітний і компанійський, тому нікого не залишає без уваги.

-         Як відпочила? - моргає до мене звабливими блакитними очима.

В руках він тримає чистий бокал і активно натирає його білим рушником.

-         Нудьгувала, - брешу, про пошуки роботи не говорю нікому. - А тут що нового?

-         Все як завжди, - Костя залишає в спокої бокал спирається на плоску поверхню бару і хилиться до мене ближче. В очах бігають веселі вогники, а губ торкається хижа посмішка. - Тільки Стас вже два дня ходить сам не свій. Розлючений мов чорт, на всіх зривається. Не знаєш, хто його так довів?

Стаса я не бачила з моменту нашої інтимної сутички. Невже він досі не заспокоївся? Я так розумію, що плітки по клубі пішли, якщо Костя не дуже тонко хоче дізнатись інформацію про мене. Таня бачила нас тоді в пікантній ситуації і хто знає, що могла напридумувати.

-         Уявлення не маю, - ніяково відводжу погляд.

-         Та годі тобі, - не відстає бармен. - Ти остання була з ним, після чого він наче з цепу зірвався. Що ти йому зробила такого?

Він прищурює очі, а я не знаю, куди себе діти. І навіщо підійшла до нього? Хоч, якщо не Костя, то хтось інший буде допитуватись.

-         Нічого такого, просто трохи з ним посперечалась, - відповідаю, відчуваючи, як щоки палають. Не розказувати ж йому про інтимні подробиці.

-         А ти хіба не знаєш, що з начальством сваритись не можна? - авжеж це риторичне запитання. Він робить паузу, вдивляється мені в обличчя, наче вивчає. Потім продовжує понизивши голос. - Таня говорить, що бачила вас того вечора у кабінеті. Говорить, що між вами не лише робочі відносини.

Дарую Костику впевнений і суровий погляд.

-         Вона вигадує. Нічого між нами немає, - заперечую його теорію.

-         Це твоє діло, - хмикає і продовжує терти бокал. - Але хочу тебе попередити. Ліна з ним не один місяць крутить і вона так просто не поступиться. Ця дівка вперта і має просто жахливий характер.

А це вже щось цікаве. То ось чому вона така зла на мене. Відчула конкуренцію. Стас теж добрий. Має дівчину, а домагається мене. Тепер буду знати і триматись від нього подалі. Чужого мені не треба.

-         Я не знала, що вони зустрічаються, - намагаюсь виправдатись.

Адже останнього разу я не відмовлялась від його поцілунків і якби не місце і час, віддалась би повністю. Я справді його хотіла.

-         Дивно, що тобі ще ніхто цю новину не доніс, - либиться, показує білосніжні зуби. - Хоч, я б не назвав це зустрічанням. Разом їх ніколи не побачиш, за ручки не водяться. Але Ліна всім розповідає, що у них все серйозно і ледь до шлюбу не доходить.

Нічого собі. Стас майже сімейний чоловік. Якось дивно про нього думати в такому сенсі і не приємно. Виходить він хотів залізти мені в трусики, а потім спокійно би пішов до Ліни і цілував її.

Хтось торкається мого плеча і я здригаю від несподіванки.

-         Привіт, Настю. Як твоя рука? Готова вступати в бій з новими силами?

Я розвертаюсь і посміхаюсь подрузі.

-         Завжди готова, - радісно відповідаю.

Каміла коротко киває бармену і сідає поруч зі мною. Костик розуміє, що він тут вже третій зайвий і відходить у бік. Нехай йде, я так дізналась від нього більше ніж треба.

-         От і чудово, - плескає вона у долоні. - Сьогодні субота, то ж день буде важкий. Клієнтів буде море. Але є приємна новина. Сьогодні день зарплати.

Її карі очі сяють від радості. Так, це не погана новина. Хоч щось хороше.

-         Не думала, що так рано отримаю гроші, - чесно зізнаюсь.

-         Стас завжди розраховується першого і п'ятнадцятого, - повідомляє мені, а потім коситься кудись за мою спину. - А ось і наш шеф. Цікаво, сьогодні знову не в гуморі? - вона нахиляється ближче і шепоче. - Ці два дні тільки ходить і ричить на нас. Все йому не так. Що ти йому зробила.

-         І ти за своє, - обурююсь на подругу. - Я нічого йому не робила.

-         А може треба було..., - багатозначно підморгує, а я заливаюсь фарбою. - По ньому ж видно, чоловік явно не отримав чого хотів.

-         У нього є дівчина, вона хай його і розважає, - сердито бурчу і схрещую руки на грудях, від чого декольте лише збільшується. Одна халепа з цією формою.

-         Ти про Лінку? - фиркає Каміла і закочує погляд. - Він з нею лише тому, що вона гарна давалка. А з тебе він очей часто не зводить. Я це помітила ще з першого дня. Дивно, що ви досі не того. Чи може того?

Стільки цікавості в її очах, що можна захлиснутись. Чому всіх цікавить моє особисте життя? Чи може їх інтересує шеф, а я випадково попала в русло пліток.