Читати книгу - "Невинна для мажора, Ольга Суниця"

-         Дякую, - все, що можу сказати у цій ситуації.

По дорозі додому мовчу, лише прискіпливо розглядаю замотану у бинти долоню. Через нахабного клієнта, я могла на довго опинитись на лікарняному. А сидіти у чужому будинку без діла дуже не хочеться. Потрібно скоріше заробити грошей і зняти квартиру. Сусідство зі Стасом бентежить, а ще після вчорашньої сцени. Уявляю, який він злий на мене, що залишила його збудженого і не задовільнила його бажань. Вдруге.

-         Я казав, тобі не варто йти на ту роботу, - перериває затяжну тишу Ігор і кидає на мене короткі погляди. - Лише тиждень, як працюєш і маєш ушкодження.

-         Зате там добре платять і я швидко зможу зібрати потрібну суму, - відповідаю спокійно.

-         Настю, у тебе надумані проблеми. Якщо ти так не хочеш у нас гостювати, давай я допоможу винайняти квартиру. Оплачу перші місяці, поки не встанеш на ноги.

-         Я не візьму у тебе гроші, - категорично говорю. - Не хочу нікому бути винною.

-         Але ж ця робота принизлива, - він кривиться, наче йому боляче згадувати те місце. - Як уявлю, що ти ходиш між хтивими чоловіками у тій подобі одягу, що не прикриває майже нічого, - він мотає головою, проганяє гидкі думки. - Така злість бере, що я нічого не можу вдіяти.  

Дивуюсь йому. Для нього це справді не припустиме місце, а для мене лише робота.

-         Ти так реагуєш, наче хвилюєшся за мене, - посміхаюсь. - Нічого зі мною не станеться.

-         Авжеж хвилююсь, - палко промовляє і впарює в мене сірі очі. - Стас нас розлучив. Я не знаю, що з тобою. Ми не бачились тиждень. Я скучив.

Останні слова він говорить з ноткою суму.

-         Я теж, Ігоре, - зізнаюсь. - Мені подобалось наше спілкування. Але я поки що залишусь там. Не надовго, може ще з тиждень попрацюю.

Ігор незадоволено стискає губи, але не перечить. Що він може зробити? Лише прийняти ситуацію.

-         Я маю ще завтра вільний день. Можемо провести його разом, - намагаюсь розрядити напружену атмосферу між нами.

Він довго не відповідає, супиться, ображається, що не послухала його.

Не можу я зараз піти, коли в мене почало щось виходити. Я ознайомилась з колективом, знайшла нову подругу і розлучатись з усіма, поки що не хочеться. А ще заворожуючі танці стриптизерок. Іноді, коли маю вільний час, просто стою і дивлюсь на їхні плавні еротичні рухи. Вони мене захоплюють, змушують відчувати дивні почуття. Так наче в середині прокидається щось древнє, первісне, зовсім мені не відоме. Часто ловлю себе на думці, що теж так хочу спробувати, але відразу її проганяю. Ні, це не для мене. Не для незайманої дівулі.

Згадавши про цнотливість, згадується і Стас. Старший брат палкий і сексуальний і він ледь не добрався туди, куди не входив ще жоден чоловік. Розумію, що вічно берегти себе не буду, іноді прокидаюсь з несамовитим бажанням сексу. Хочеться, щоб тіла торкнулись чоловічі пальці. І що це зі мною коїться?

-         Я не можу, у мене сесія. Наступні дні зайнятий, - голос Ігоря вириває від гарячих думок і охолоджує.

Він не дивиться на мене, вся увага на дорозі. Чомусь не відчуваю жалю. Лише задаюсь питанням, чи в нього справді повно справ, чи може він вигадує, щоб більше не спілкуватись з тією, котра не така вже правильна, як йому здавалось спочатку.

Ми приїжджаємо додому і Ігор проводить мене в будинок.

-         Дякую, що відвіз до лікаря, - говорю, поки він ще не пішов.

Ігор зупиняється біля дверей, розвертається, дивиться важким поглядом.

-         Я сильно надіюсь, що це найгірше, що з тобою станеться у тому місці, - зиркає гострим поглядом на руку.

-         Не починай, це всього лише бар, - важко зітхаю. Він продовжує торочити своє. - Ти сам запропонував туди влаштуватись.

-         І тепер про це сильно шкодую, - сухо говорить.

Він йде, а я роздратована піднімаюсь у свою кімнату. Дістали. Кожен щось в мене хоче. Один намагається добратись до мого тіла, інший хоче це тіло від усіх вберегти. Так наче вони мають право розпоряджатись мною і вказувати, що робити.