read-books.club » Любовні романи » Французький акцент, Анна Харламова 📚 - Українською

Читати книгу - "Французький акцент, Анна Харламова"

237
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Французький акцент" автора Анна Харламова. Жанр книги: Любовні романи / Сучасний любовний роман. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 18 19 20 ... 37
Перейти на сторінку:
Глава 17

   — Сhérie… Uh... La façon que tu l'as dit était tellement sexy, Je pense que tu suis venu*.
   — М-м-м… сексуально пролунало.
   — Я сказав, що від твоїх сексуальних слів я здається кінчив. — Наші очі зустрілись, і Лорен грайливо посміхнулась.
   — Сподіваюсь, що скоро ти справді…
   — Що, Лорен? — Я підштовхував та провокував промовити те, що у неї на думці.
   — Кінчиш. — Вона почервоніла.
   Я звернув на одну із доріжок, яка вела подалі від усього на світі, і зупинивши авто, промовив:
   — Laurent, c'est sexy**. — Я накинувся на її губи, торкаючись через сукню її грудей.
   Я допоміг їй перекинути ніжку через мене. Доки я розстібав джинси і випускав на волю свого друга, Лорен звільнялась від трусиків, а вже через секунду, вона опускалась на мій член.
   — О, Тео… М-м-м… — Лорен застогнала, повністю опустившись на нього, обіймаючи мене за шию.
   — Baise-moi, Laurent*** .— Я подивився їй у вічі і переклав. — Трахни мене, Лорен. — Стискаючи її стегна, я подався вперед і вона застогнала ще голосніше. О, цей звук пронісся моїми венами, змушуючи мене божеволіти від бажання. Я обережно зняв бретельки та опустив її бюстгальтер, і торкаючись пишних грудей, покачував стегнами.
   — Тео… О, це неймовірно… — Лорен опускалась і підіймалась, повільно та розмірено, а я тим часом пестив руками та губами її соски.
   — Звільни себе, Лорен… Baise-moi, Laurent… Baise-moi…
   Дивлячись мені у вічі, Лорен пришвидшила темп. Вона розгойдувала стегнами та голосно стогнала, повторюючи моє ім’я.
   — Тео… О-о-о… Тео… — Вона злетіла з котушок і зарухалась з новою швидкістю. Вона реально мене трахала і я зачаровано дивився на неї, доки її волосся розсипалося плечима, а груди підстрибували вниз-вверх… вниз-вверх…
   — Давай, давай Лорен… — Я стиснув її стегна, і заричавши, заховав обличчя в її повні груди. Вона насаджувалась на мій член дико та ненаситно. Стогони переходили на крик. Її швидкі, ритмічні рухи наближали мене до кульмінації. — Baise-moi… Baise-moi… Baise-moi… — З риком, я вчепився в її стегна, і вибухаючи у ній, заповнив своєю рідиною. — О, Лорен! О, Лорен! — Вона впала на моє плече, важко дихаючи, і задоволено засміялась.
   — Ти зробив з мене розпусну.
   Я засміявся, все так само намагаючись, привести дихання до ладу.
   — Я радий цьому. А ти?
   Лорен випрямилась, і подивившись мені у вічі, посміхнулась.
   — Неймовірно рада!
   Притиснувши Лорен до себе, я поцілував її нестримно та дико. Я досі був у ній і це було прекрасно.
   Ми ще довго цілувались, ось так в автівці, доки не поїхали на віллу. Коли ми увійшли у дім, я і Лорен в першу чергу прийняли душ – разом, а потім поспішили до кухні, приготувати щось смачне та наповнитись енергією для пристрасної ночі, яка на нас чекала.
   — Я голодний, як вовк. — Нарізаючи м’ясо, я голосно глитнув.
   — І я. — Лорен стала навшпиньки, дістаючи з шафки тарілку для салату. Задивившись на її стрункі ноги та сідниці, які виглядали з-під моєї сорочки, яку вона одягнула після душу, я вже думав про десерт.
   — Ти хоч знаєш наскільки ти прекрасна? — Вирвалося у мене.
   Лорен подивилась на мене і почервоніла.
   — До зустрічі з тобою, я цього не знала і ніколи не відчувала.
   — А тепер?
   — Ти даєш мені зрозуміти в своїх обіймах, що я прекрасна і особлива. — Вона зашарілась, і мило посміхнувшись мені, продовжила готувати салат.
   Я підійшов до неї, і поцілувавши в шийку, промовив:
   — Ти все, що мені потрібно.
   Лорен сумно посміхнулась.
   — Тео…
   — Я знаю, що ти хочеш мені сказати, але…
   — Так, є це «але»… і я… Ти захочеш дітей…
   — Лорен, знаходь позитивні моменти… — Я підморгнув.
   — Які?
   — Я поки що можу трахати тебе без презервативу.
   — Поки що? — Вона здивувалась.
   — Так, поки що. Чи ти хочеш маленьку футбольну команду?
   — Тео, це неможливо. Я ж говорила…
   — Лікарі теж помиляються. — Знизавши плечима, я посміхнувся їй.
   — Тео… а ти спав з кимось до мене без захисту?
   — Ні. Ніколи.
   — Ого!
   — Я не планував ні з ким дітей. Я навіть не планував тривалих відносин. Тож… звичайно я завжди думав головою. І я тобі казав, що я не вів розгульне життя.
   — Скажи, а якщо б я… все ж таки могла мати дітей…
   Я перебив її щоб додати.
   — Я б тебе трахав і надалі без презервативу, бо від тебе дітей я хочу. І можливо це мій план.
   — Але, Тео… я…
   — Лорен, на все воля Божа. Насолоджуйся тим, що маєш. Зможеш?
   — Поруч з тобою інакше неможливо. — Я бачив її кохання в очах і мене накривало кожного разу невимовним щастям та коханням до неї.
   — От і добре. У мене є план.
   — Який?
   — Нагодувати тебе, щоб ти набралась сил.
   — А потім?
   — Трахати тебе до повного виснаження.
   — Чудовий план.
   Ми розсміялись, і я нахилившись, швидко її поцілував, а через кілька секунд - ми продовжили готувати вечерю.
   Коли м’ясо було стушковане у прованських травах, салат приправлений соусом, а вино розлите по келихах, ми з Лорен вийшли на веранду. Розставивши все на столі, ми розпочали свою вечерю гарним та спокійним вечором.
   Ми розмовляли, жартували та насолоджувалися смачною їжею та вином, доки їй знову не прийшло повідомлення на пошту від її агента. Це засмутило і мене, і Лорен. Ми боялися підіймати деякі хвилюючі для нас теми, хоча розуміли, що це все ж таки колись має відбутися. Це лише питання часу, - а часу в нас замало. Літо занадто швидко зміниться на осінь і Лорен поїде від мене. Хоча в моїх планах залишити її тут назавжди.
   — Лорен…
   — Що?
   — Пам’ятаєш, як Стефан…
   — Ти про те, що… Е-е-е… ти не зможеш покинути віллу?
   Я похитав головою, і дивлячись їй у вічі, розпочав одну із хвилюючих тем. Ось і настала мить, яку я теж хотів відстрочити, але не можна завжди тікати.
   — Так. Розумієш… колись давно, я поїхав за однією дівчиною… в Нью-Йорк. — Я важко видихнув.
   — Це ти про ту, з якою думав, що у вас буде сім’я? — Я бачив, як Лорен засмучується, але я хотів бути з нею чесним.
   — Так. Проте, якщо чесно… я знав, що з тих відносин нічого не вийде, але все ж таки поїхав. На той момент мені здавалося, що я її кохаю, але це було не так. Ми просто гарно проводили час. — Я взяв руки Лорен в свої, і дивлячись в її очі, сказав: — Ти єдине кохання в моєму житті. Я чекав на тебе. Ти ж це знаєш, правда?
   — Знаю, Тео. Знаю. Бо те ж саме відчуваю. — Вона посміхнулась.
   — В той час, моєму батькові було не добре, але я все ж таки поїхав за нею, залишивши батьків та Беатріс. Коли я зрозумів, що з Уітні… нічого не вийде, і вона такої ж думки… я збирався додому. В той самий вечір, мені подзвонила мама і сповістила, що у тата серцевий напад. Я повернувся одразу додому і дав слово, що ніколи-ніколи їх більше не покину. Я пообіцяв, що не поїду з Провансу. — Важко видихнувши, я стиснув рученята Лорен. — Я не знав, що коли-небудь так сильно закохаюсь… в той момент я думав лише про те, як залагодити свій вчинок. Я почувався виним.
   — Тео, мій коханий Тео. Тепер я все розумію. — Лорен забрала свої руки і я незадоволено зітхнув. Вона посміхнувшись, сіла на мої коліна і дивлячись у вічі, промовила: — Ти хороший син. Хороша людина. Я щаслива, що покохала такого чоловіка як ти.
   — О, Лорен. Моя, кохана. — Я міцно поцілував її, обіймаючи, щосили. — Я хотів би поїхати за тобою на край світу… але я обіцяв.
   — Тео, я рада, що ти виконуєш свої обіцянки. Це означає лише одне, що я можу бути впевненою в твоєму слові, що за тобою, як за стіною і ти справжній чоловік, який не порушує обіцянок. — Лорен ніжно поцілувала мене і промовила: — Ти неймовірний.
   — Я неймовірний? Це ти ідеальна жінка. — Я підвівся з нею на руках. — Я безмежно тебе бажаю.
   — І я тебе. — Лорен поклала голову на моє плече і тихо прошепотіла: — Сподіваюсь, ти, мене несеш до спальні?
   Я засміявся.
   — Ти ще запитуєш?! Звичайно! Звичайно я несу тебе у нашу спальню… у наше ліжко, де буду кохати тебе до самого ранку.
   — М-м-м… це обіцянка?
   — Так.
   Вона підняла голову і ми зустрілись поглядами.
   — Це добре, - бо ти ж виконуєш свої обіцянки.
   Я широко посміхнувся і додав:
   — Пообіцяю тобі, ще дещо.
   — Що?
   — Ти викрикуватимеш моє ім’я… під моїми поцілунками по-французьки.
   — О, Тео… Мій, Тео. — Лорен тихо застогнала, коли я поклав її на ліжко, і нахилившись, поцілував нестримно та з натиском.
————————————————
*Ти говорила це так сексуально, здається я скінчив (франц.)
*Лорен, це так сексуально (франц.)
*Трахни мене, Лорен (франц.)

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно
1 ... 18 19 20 ... 37
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Французький акцент, Анна Харламова», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Французький акцент, Анна Харламова"