Читати книгу - "Заборонена зустріч, Ангеліна Кріхелі"

Переставши себе мучити, акуратно встала з ліжка. Не без радості виявила, що наречений заснув. Накинула приготований для гостей халат і зібралася спуститися вниз. Згадала про свій намір прибрати зі столу і привести вітальню до ладу. Обіцянок треба дотримуватися. Або не давати їх зовсім.

Однак на сходах заворожено завмерла, почувши, як неголосно наспівує романс Ігор, спритно перебираючи клавіші. Не грає давно, значить?

Зачаровано притулилася до поручнів, боячись порушити такий інтимний для виконавця момент. Ніби як підслуховую щось особисте. Але в цьому особистому відчуваю свою присутність. Чи мені це тільки здається, видаю бажане за дійсне?

Рука піаніста завмерла, виконавши коду. Він усміхнувся, не повертаючи голови.

— Спускайся до мене, Катрусю, — промуркотів задоволено.

Проковтнула слину, що скупчилася. Куди б він не покликав таким тоном, готова була йти, як пацюк за сопілкою щуролова.

— Вибач, не знала, що стану на заваді, — непереконливо виправдалася. — Хотіла тільки прибрати у вітальні.

— Я ж сказав...

— Я пам'ятаю. Але не можу так. Що подумає жінка про іншу жінку, побачивши брудний посуд?

— Що в мене гості, — тепло посміхнувся, повертаючись до мене. — Тебе настільки хвилює чужа думка?

— Річ не в цьому, — запнулась я.

А в чому тоді справа? Він покликав у гості, він відмовився від допомоги, пославшись на послуги домробітниці. То навіщо ж я рвуся виконувати чужу роботу? Відповідь лежала на поверхні, але мій внутрішній погляд щоразу обходив її стороною, не бажаючи визнавати очевидне.

— Зіграй ще що-небудь, — тихо попросила.

Музика в його виконанні приносила заспокоєння і гармонію, не змушуючи здригатися і нескінченно бігти, як робила це музика Костиного гурту.

Він задумливо подивився на мене, дістав нижній листок, списаний його рукою. Я зацікавлено подалася вперед, стаючи збоку від піаніно і зустрічаючись поглядом із виконавцем.

На другій фразі романсу зробила глибокий судомний вдих і перестала дихати зовсім. Він описав усе, що відчувала я, тільки від себе. Це не може бути збігом. Ігор писав про мене. Або, можливо, і до мене було кому присвячувати романси. Така думка раптово боляче кольнула. Але ж повинна була тільки протверезити.

Ігор перестав грати, м'яко піднявся з круглого табурета, простягнув руку до моєї щоки.

— Не плач, Катрусю.

Я плачу?!

— Те, що ти відчуваєш, нормально. Сум'яття, страх, бажання, — чуттєво перераховував він, підходячи все ближче.

Опинившись затиснутою між стіною, піаніно і ним самим, запанікувала. Але зрушити з місця не змогла. Не захотіла.

— А що відчуваєш ти? — запитала несміливо.

— Те саме, — відповів пошепки, розпливаючись в усмішці і схиляючись до моїх губ. — Тільки це сильніше за мене, сильніше за нас.

Очі заплющилися самі собою, коли його губи торкнулися моїх. У свідомості запалилися одночасно міріади зірок, вибухнув феєрверк стримуваних відчуттів, емоцій.

Тихенько застогнавши, вигнулася йому назустріч, і тут же опинилася в кільці впевнених рук.

— Ти — справжнє диво, — промовив, відновлюючи дихання, втупившись чолом у моє чоло.

— Ти — батько мого нареченого...

— Який не цінує тебе належним чином.

— Але це нечесно стосовно нього.

— А він був чесний?

— Як ти можеш? — спалахнула, відскакуючи.

Стало до болю прикро за Костика, соромно перед ним.

— Катрусю, — похитав головою. — У нас із Костею товарно-економічні, взаємовигідні відносини...

— Але я — не товар! І не прапор, щоб переходити з рук у руки.

— Тому я просив тебе прийняти рішення, — втомлено видихнувши, Ігор відпустив мене, прямуючи до столу.

Я здригнулася від холоду, який тут же огорнув мене.

— Давай просто сядемо і поговоримо втрьох, — боязко запропонувала.

— Чудово, — легко відгукнувся Ігор, дивлячись на мене з посмішкою в погляді. — Тобі стане від цього легше?

Замотала головою, розуміючи, що сказала дурницю.

— А від чого стане? — запитала ледь чутно.

Горденко старший знизав плечима.

— Від визначеності. Внеси її самій собі, і стане легше, — глянув на мене з нестерпним глибинним розумінням того, що відбувається зі мною. — Коли будеш тікати, не хвилюйся про посуд. Я приберу сам і приготуюся до приходу домробітниці.

Почервонівши до кінчиків волосся, помчала вгору сходами під акомпанемент його розкотистого сміху.