Читати книгу - "Сяйво світів, Алюшина Полина"

- Чому ти приховувала від мене, хто ти?

 - Мені не варто було брати тебе з собою. – Замотала дівчина головою, відвертаючись від хлопця.

- Чому? - Не вгавав коваль, підходячи все ближче.

-  Тому що зі мною дуже багато проблем! - Крикнула ельфійка, різко повернувшись до Конодара. - За час шляху ти став більш ніж супутником для мене.. Я просто.. повинна була сама все зробити.. - Тихо промовила дівчина останні слова.

- Асіліє! Не говори так! Не маю з тобою жодних проблем! – Запевнив її коваль. – Це зі мною проблеми. То мечем мене протикають, то задушити намагаються.

- Тобі краще повернуться, поки знову щось не сталося. - Зам'явшись сказала ельфійка, стиснувши свою долоню. Конодар узяв її за плечі. Дивлячись на неї згори донизу, він ніжно обійняв її і сказав:

- Що хочеш зі мною роби, а я без тебе нікуди не піду! Я зробив свій вибір. - І ще міцніше притис її до себе. Асилія заплющила очі, уткнувшись обличчям хлопцю в груди. Стояли вони так досить довго, і Конодар поступово почав занурюватися в п'янкий аромат, який походив від волосся дівчини. Була мить, коли він заплющив очі і раптом опинився посеред сонячної галявини, суцільно посипаної конваліями. «Так ось яка квітка оберігає ніжну душу Асилії!»- подумав Конодар і посміхнувся. На душі в нього стало так добре і спокійно, як ніколи за все життя!

Давши їй час заспокоїтись, Конодар погладив дівчину по голові:

- Ну, все, все, заспокойся. Ходімо, у нас ще довга дорога попереду.

- Стривай! Мені треба зашити свій плащ. Конодар глянув через плече Асилії на купу лахміття.

- Ти знаєш, простіше купити новий, ніж відновити цей.

- Ні! Я його заш'ю! Мені потрібний цей плащ! – Вигукнула Асилія і різко відсунулася від Конодара.

- Та навіщо він тобі потрібний! - Коваль підняв лахміття і потряс ними: - Це вже й плащем важко назвати. На його ремонт піде безліч часу.

- Він потрібний мені тому що, тому що... він дуже дорогий мені. - Сказала Асілія, опустивши голову. Конодар помовчав, потім знизав плечима і сказав:

- Ну гаразд. Власне, день і так скоро дійде кінця. Та й перепочинок нам не завадить. Зашивай, а я зберу дров для багаття. На вечерю у нас сьогодні буде ціла сила-силенна печених яблук. - І простяг дівчині купку здертих клаптиків.

Простягаючи руки за своїм плащем, Асілія підвела голову. Тут молодий коваль побачив її очі. Такі яскраві, великі. З довгими вигнутими віями. Не просто на нього, а в саму глибину його душі дивилися два сяючі смарагди. Ельфійка посміхнулася йому такою променистою усмішкою, що у хлопця пішли мурашки по спині. Вона повернулася, підійшла до струмка і присіла в півоберта від коваля на невеликий валун. Дістала з-за пазухи якийсь пакунок, знайшла в ньому щось і почала, мабуть, зашивати плащ. І ось тільки зараз Конодар ніби отямився від сну раптом зрозумів, що готовий впасти на дно цих смарагдових вир і залишитися там назавжди.

Наступного ранку Асилія підняла Конодара на світ, проводячи рукою по його щоці, кажучи при цьому:

         - Конодар, у мене закінчилася кленова нитка. Нам доведеться десь її роздобути, доки ми не прийшли до Нікеля. – Немов сміючись з хлопця, вимовила дівчина. Конодар важко зітхнув і спитав:

- Яка - яка нитка тобі потрібна?

- Кленова. – Посміхнулася ельфійка широко.

- Це для чого?

 - Для плаща.

- О, знову цей плащ! – Застогнав Конодар. – Пригодився він тобі! Може, купимо новий?

- Ні, ми знайдемо нитки, і я зашью свій! - Топнула ногою лучниця, витончено випроставши свою спинку.

- Так, бо він тобі дуже дорогий - Пробурчав коваль, встаючи. - Гаразд, пішли. Чув я про одного дивного майстра в цій окрузі, що торгує різними дивностями. Може, він зможе допомогти нам знайти такі незвичайні нитки. Але нам доведеться зробити гачок.

- Спасибі, спасибі. – Заплескала в долоні Асілія, радісно посміхаючись.

Через чотири дні мандрівники дісталися розвилки. На вказівнику було всього дві стрілки: одна вела до Нікеля, інша в місто Норіус. Асілія подивилася на вказівник, весело і стрімко попрямувавши по дорозі, що відводить її від Нікеля. Конодар важко зітхнув і пішов за нею.

Поки вони добиралися до міста, Конодар весь час питав Асілію про її дім. Він дізнався, що у північних лісах є кілька поселень ельфів. Що вони живуть дуже відокремлено, і намагаються всіма силами підтримувати хиткий світ. Править усіма ними одна королева – мудра та талановита.

Ще він дізнався, що Асилія має старшого брата. Це він навчив її мистецтву ведення бою, а ось свій лук вона зробила сама – вона також дуже талановита. Коли коваль уже все знав про звичаї та побут ельфів, якось сама собою виникла розмова про стосунки. Асілія зізналася йому, що ніколи не мала серйозних стосунків із протилежною статтю, хоча всі її однолітки вже давно обзавелися сім'ями.

- Це як так? Давно? – Здивувався юнак. - Тобі ж не більше 17 років Чи я помиляюся?

 - Дуже помиляєшся.

- Вісімнадцять?

- Ні, більше. – Засміялася Асилія.