Читати книгу - "Обіцяна душа, Angel Ver"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
І десь на задвірках власної душі
Ми віднайдемо обіцяний спокій
author
Хтозна, може так воно і має бути? Може тут моє місце?
Вічне служіння Володарю темрями та підрахунок гріхів душ.
Вічність…
А чи багато це?
Ніхто не відповість вам точно. Мабуть відповіді не знав навіть сам її Володар. Але поки я тут, у ямі, де у мене є власна, відведена для мене роль.
Я веду підрахунок душ, що потрапляють у володіння Володаря.
Пройшов цілий цикл відколи я прокинулася у мертвому тілі - живою. Пройшов цілий цикл відколи мене покарали вперше, за час перебування тут.
Не скажу що я вибачила Танатосу той його вчинок. Але і ображатися довго в мене не виходило.
Він приставив до мене власного помічника та кухаря, шишига на ім’я - Люциус. Оскільки готувати тут треба було тільки для мене він давав раду з роботою за двох.
- Ці архіви здаються безкінечними. - скиглила я схилившись над черговою стопкою паперів в кабінеті Тана.
Хоча зараз це був радше мій кабінет і спальня, адже більшість часу Тан проводив на поверхні або вирішував рутинні справи відведені Володарю темряви та душ.
Іноді Він не з’являвся в полі мого зору тижнями. Рахувати дні ставало легше. Адже тепер мені потрібно було спати мінімум по вісім годин в день.
Але коли Танатос з’являвся, Він дозволяв мені виходити з ним на поверхню.
Ми гуляли лісом, у якому я ніколи не бувала. Я насолоджувалася світлом та чистим повітрям, якого так бракувало в ямі.
Здається за цих три місяці я вже звикла, до життя тут, і до самого Володаря.
Мені відведена дуже відповідальна роль. Я рахувала душі, вела їхні списки, та відведений час для очищення душі в володіннях темряви.
В чистилищі.
Іноді душі давлося декілька сотень років, для відкуплення за гріхи що вона скоїла в смертному житті, а іноді вистачало кількох днів проведених тут.
Сюди не потрапляли ні діти, ні підлітки, адже їхні гріхи не були такими важкими і свідомими, як у дорослих осіб.
Я бачила всю свою сім’ю.
Так, проводячи дні в архіві я вивчила кожного з членів своєї сім'ї, та знаю за які гріхи було їх сюди заслано.
Це дивне відчуття, наче я рилася в середині них самих, наче я залізла їм в думки та душі.
Часом мене мутило від цього.
Було щось в цих знаннях інтимне. Те що не піддавалося поясненню розуму. І це знання ніколи не повинно вийти назовні.
Але я вже це бачила, тому я розуміла що назад на поверхню мене ніхто не відпустить.
Я просто не маю на це права.
Тому я здалася…
Змирилася зі своєю участю. І пливу часом та життям, яке вирує в ямі темного Володаря душ.
А життя скажу вам тут дуже насичене. І роботи в ньому хоч відбавляй.
- Пані Лілі, ви ж самі хотіли спершу вивчити весь архів. - пригадав Люциус.
- Люциусе, дякую що пригадав що то була моя чергова чудова ідея. Але як я можу розуміти Танатоса і його вироки зараз, якщо я не розумію самої важкості провини гріха душі. Отже, нічого не просвітить мене краще як приклади минулих років. - пояснила вчергове, здається, сама собі.
- Тобі в чому проблема? - не розуміючи перепитав шишига.
- Ох, ці чоловіки. - закотила очі я.
- Люциусе, вона просто хоче щоб хтось її пожалів. - почувся грубий голос за спиною, і ми з шишигом синхронно повернулися.
- Ти рано. - сказала я.
- Ти не рада? - запитав Тан, і кивком прогнав мого помічника.
- Ми ще не закінчили. - подала голос я, та Люциус вже зник за дверима. - Ти командуєш моїм персональним помічником коли тобі надумається. Вічно вирішуєш за мене. - почала докоряти я.
- Скажи що тобі це не подобається? - запитав Він просто над моїм вухом, тому що я відвернулася назад до паперів.
- Ні. - тихо збрехала я.
Він це знав, тому посміхнувся. Він знав що мені це подобається. Мені подобається його характер, поведінка, манери спілкування, і ця власність та влада що підкорює своїй волі.
За весь час тут я звикла до Нього. Іноді здавалося я сама шукала можливості поговорити, чи глянути на Тана.
Він це знав. Йому навіть не потрібно було лізти в мою голову. Все читалося по моєму обличчю.
- Не бажаєш прогулятись? - заговорив Він знову.
- Маю багато роботи. - відповіла я, і одним рухом закрила папери що переглядала. - Але раз ти так наполягаєш, я не проти пройтися лісом. - хитро посміхнулася я.
- Ти починаєш нагліти маленька дівчинко з розкішним волоссям. - відповів Тан, і пропустив кілька локонів крізь пальці.
- А ти зявляєшся дедалі рідше Великий Володарю. - відповіла я з докором.
- Багато роботи. - лиш потис плечима Він.
Підхопивши на руки Танатос швидко підніс нас у повітря, і вже через кілька секунд я стояла ногами на галявині що була всіяна різноманітними квітами. Кінець літа.
Я сумно вдихнула.
- Щось не так?- помітив Тан.
- Зі мною весь час щось не так. Маю злитися на тебе, а замість того гуляю лісом, в який без твого дозволу навіть вийти не можу. Цілими днями перебираю папери, і відчуваю важкість тягаря гріхів що лягає на мене. Неначе я все це скоїла. Наче я повинна нести покарання. За всі ці душі. - вела я.
- Ти найдобріша дівчина яку тільки мені доводилося зустрічати.- сказав Він.
- І все ж я тут. В ямі, разом з іншими відбуваю своє покарання. - продовжила я.
- Ти ж знаєш що це не покарання, це просто сплата боргу, мені. - відповів Він.
- Просто? Для тебе завжди все просто. - злюся я. - Іноді здається лише я тут складна. - кидаю Йому я, і йду галявиною в сторону річки.
І вже добре орієнтуюся в цій частині лісу. Тому безпомилково, знову, потрапляю на берег.
- Ми наче вже все вирішили? Чи не так Лілі? Чому ти завжди…- не договорив Тан.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Обіцяна душа, Angel Ver», після закриття браузера.