Читати книгу - "Нічого особистого, просто любов, Світлана Муха"

А найголовніше — він запропонував Танечці наступну зустріч провести, наприклад, у Стамбулі чи Відні. Далекі нові міста діяли на неї як заклинання. Повернувшись із Одеси, Танечка подалася на свій перший закордонний паспорт, схрестивши пальчики, щоб її мент про це не дізнався. Останньому було надано фотозвіт Танечки з її подруж-кою-перекладачкою: ось вони гуляють Дерибасівською, ось п’ють коктейлі в кафе, ось вони удвох на пляжі, ось вони в готельному номері. А інші дівчата? Та ось вони на фото з іншими дівчатками (із ними вони познайомилися після сніданку на пляжі, поки американець іще спав).

Після відкриття закордонного паспорта Таня «зачастить» до одногрупниць то до Одеси, то до Києва, то до Полтави. Мовляв, у цієї іменини, у цієї — дівич-вечір перед весіллям, у цієї — весілля, а у цієї перші роковини дитині. Вона б із задоволенням поїхала туди з «коханим чоловіком», але ж він не хоче, щоб про них дізналися.

Насправді Таня побуває в Стамбулі, Анталії, Відні, Празі, Кракові й навіть Парижі. Дати будуть підібрані на свята, які одружений коханець проводить із сім’єю, тому дзвонити з перевірками не буде, а після приїзду йому будуть пред’явлені заздалегідь заготовлені фотографії з подружками із чийогось дня народження або справді відзняті в Одесі чи Києві. Дівчина навіть завжди купувала квитки на поїзд у місто свого алібі і демонстративно залишала їх на тумбочці, щоб «коханий» точно їх помітив.

З подарунками від американця було складніше: золото і сумки доводилося зберігати у подружки-перекладачки.

Непомітно підкрався день народження дівчини. Закоханий американець у ковбойському капелюсі, що прикривав залисини, подарував Танюші обручку з великим справжнім діамантом. Заміж за нього дівчина не збиралася, але й не взяти обручки причин не бачила. Вона дозволила йому одягнути обручку собі на палець. Ковбой був у нестямі від щастя і в пориві заявив, що його наречена Танечка може просити у нього будь-який подарунок на свій день народження. Танечка, не замислюючись, заявила, що хоче машину — «лексус» останньої моделі. Американець спочатку знітився, але потім ще раз подивився на свою каблучку на пальці юної нареченої і сказав, що прилетить до її міста вибирати машину в автосалоні.

На ранок Таня почала панікувати. До свого міста вона ще жодного разу не привозила американця. Там «коханий чоловік», та й світитися з літнім чуваком у ковбойському капелюсі їй не хотілося. Одна річ за кордоном — там її ніхто не знає, там інше, тимчасове життя. Там не насправжки. А тут, у її місті — по-справжньому.

Але американець, навіть подивившись в інтернеті, скільки коштує такий «лексус», пообіцяв дівчині здійснити її мрію. Тим більше що на візу нареченої їм доведеться чекати близько року, і все одно вони потім приїжджатимуть до міста дівчини, щоб спілкуватися з її родиною та друзями, тому машина точно стане їм у нагоді.

Таня і раділа майбутньому «лексусу», і ніяк не могла придумати, як вона сховає машину від «коханого чоловіка». Це ж не сумка «Шанель» і не пара сережок!

Коли Таня повернулася до квартири, яку оплачував її український шанувальник-мент, у неї визрів план. Вона почала розповідати своєму менту, що на свій день народження мріє, щоб він офіційно оголосив про їхні стосунки, зробив їй пропозицію руки і серця, вона б йому дитинку народила, а то он час іде, подружки дітей ведуть до школи, а її коханий все ніяк не піде до неї з родини. Подібні розмови, звичайно ж, викликали в її одруженого покровителя лише роздратування. Але Танечка чергувала такі розмови з бурхливим сексом, похвалою і ласкою, потім знову просила виконати її бажання — одружитися або повінчатися з нею, потім знову секс, і ось через кілька подібних комбінацій вона просить свого «коханого» подарувати їй машину як символ їхнього кохання. Нехай це не обручка і не вінчання, як вона мріє, але вона знатиме, що він її справді кохає.

Одружений міліціонер несподівано для себе дуже зрадів такому варіанту — розлучатися з дружиною і йти з родини він не збирався, втрачати молоду коханку, з якою вже все налагоджено і в яку вкладені гроші, він теж не хотів. Вінчання? Точно ні. З усіх вимог Танюші «лексус» здавався найбільш безневинним. Вирішено: він купить Тані «лексус» і навіть піде разом з нею в автосалон, якщо ця покупка припинить або відстрочить розмови про весілля та вінчання хоча б на кілька років.

Таня з великою ретельністю вибирала колір кузова та салону, усі додаткові примочки й навіть диски.

А потім Таня сама пішла в автосалон знайомитись із продавцем — хлопцем її років. Йому довелося пообіцяти кілька тисяч доларів за допомогу. Хлопець запропонував взяти у спільники ще й бухгалтера. Тані не хотілося вводити ще одну людину в курс справи і тим більше платити їй, але виходу вона не мала.

У результаті вона прийшла до автосалону спочатку зі своїм українським покровителем. Довго охала та ахала біля блакитного «лексуса» з величезним червоним бантом. Чоловік оплатив покупку готівкою з великої шкіряної барсет-ки (на той час так ще можна було зробити). А через два дні, коли «коханий чоловік» усамітнився у своєму заміському будинку із сім’єю для святкування дня народження законної тещі, Танечка прийшла в той самий автосалон з американським нареченим, який щойно прибув до України. Там просто на парковці біля входу на неї чекав її ж «лексус», напомаджений і з величезним бантом. Американець теж відніс до каси готівку, яку за Таниною порадою, щоб уникнути курсових втрат, заздалегідь зняв у банку. Було підписано якісь документи російською мовою, щаслива Таня фотографувалася біля своєї нової машини та цілувала свого «коханого американця». За кілька годин її подружка-пере-кладачка забере з каси американські гроші за «лексус», за вирахуванням обговореної комісії бухгалтера