read-books.club » Молодіжна проза » Суперечка на кохання. Отримати доньку тренера, Ася Сергєєва 📚 - Українською

Читати книгу - "Суперечка на кохання. Отримати доньку тренера, Ася Сергєєва"

57
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Суперечка на кохання. Отримати доньку тренера" автора Ася Сергєєва. Жанр книги: Молодіжна проза. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 17 18 19 ... 116
Перейти на сторінку:
Роздiл 8

- Ми якось неправильно познайомилися. Чому б ще раз не спробувати? - дивись, як розмовляє ввічливо, наче не нахабний Ведмедище, а миленький зайчик.

Хапаю в руку статуетку з назвою клубу. Ух, важкенька. Те що від звірюки скаженого треба.

- І як треба знайомитися з тим, хто скинув мене з дерева? - звужую очі та міцніше статуетку стискаю.

- Після твоєї... - зубами клацнув, і знову посмішкою топить. - Хотів сказати, після твоєї випадкової багаторазової доброти, Аліно. Я, звичайно, засмутився, здали нерви. Ну з ким не буває? Трохи розлютився і все.

- Ти лаявся на мене!

- А хочеш заспіваю для тебе?

Боже-е-е…

Він божевільний. Догрався-таки, воротарям особливо по голові дістається. Точно не знаю. Треба у тата статистику з'ясувати.

- Ні-і-і. Не треба тут співати! А то, як не стримаюся і станцюю, - статуеткою трясу, щоб знав, у кого вона “випадково” прилетить під час танцю.

Другу руку тримаю за спиною і потихеньку відчиняю засувку. Треба тікати. Мій маленький пост адміністратора, який я прикрасила квіточками, починає нагадувати ведмежий барліг. Цей нахаба тут вже майже все перемацав. Ще дотягнеться і до мене.

Зараз зайнявся кавомашиною. Сам нам обирає, що готувати. Навіть не питає у мене!

- Добре-добре, не буду співати, - сміється знайомий і в той же час незнайомий Дарський. - Але потім можу не стриматися. Спів іноді сам виривається. Сусіди поліцію лише раз викликали. Звикли вже. Про що я до цього казав? А, звісно, про ті непорозуміння в минулому. Ну і навіщо неприємності пам'ятати? Краще спробувати щось приємне, - кажучи небезпечними натяками, раптом потягнувся до мене. - Наприклад, спробувати…

Ой, рятуйте!

Вибігаю разом зі статуеткою.

- Мене терміново викликали! - кричу на бігу, більше для охоронця, але і для Ведмедя - нехай не думає, що я його, як боягузка, боюся.

Через пару хвилин у туалеті на підвіконні спілкуюся з подругою.

- Ну так, злякалася! А чого він? Посміятися вирішив?

- Що як, його мітка притягла? Та сама, що на дупі? Поманила до тебе, чуйка спрацювала, - припускає Інна.

- Дуже смішно, - сумно зітхаю. - Досі ж неясно - є там зірка чи ні?

- Тоді погодься з ним прогулятися і з'ясуй, - радить подруга.

Ще краще!

- Як ти собі це уявляєш? Гуляємо по парку, а я хап його ззаду і знімаю з трусами штани? Або сидимо в кафе, і я його прошу дістати мою виделку з підлоги, в той час сама перевірки влаштовую...

- Може його вирубати чимось перед перевіркою?

- Еге, колодою вагою сто кілограм. Менші знаряддя не візьмуть Ведмежару, тільки полоскочуть, напевно.

Пожартували-похіхікали. Але ж проблема залишається. Татові скаржитися не можу. Сама ще винуватою залишуся. Він і радий буде, якщо звільнюся. І тоді зірветься наш договір. От ні вже. Впораюся сама.

- Розумієш, Інн, мені не можна з ним зближуватися, - продовжую з подругою базікати, виливаючи переживання. - Ось саме з Ведмедем не можна. Спочатку потрібно непомітно перевірити мітку. Якщо вона є, тоді ризик примножиться. Раптом якраз від нього я отримаю сильне зло? І хто мене тоді врятує?

- Зрозуміла. Іншого хлопця ж немає по ворожінню. Хоч бери та давай оголошення в розшук!

Ручка дверей вдруге засмикалася. Треба виходити. Тим паче кинула пост на підозріло добренького футболіста.

Хоч він і красень, і чарівності вистачить на сімох, коли не розлючений, хто знає, на що він здатний? Зрадити, обдурити, висміяти й кинути? Напевно, є зло і гірше. Чомусь про це подумалося. І ось ще його активність підозріло так виглядає... У щирість поки що ні краплі не віриться.

Краще б він і далі не наближався. Тоді б вийшло більше шансів таємно дістатися до потрібного місця.

Прощаюся з подругою. Біжу до вестибюлю.

На моєму посту нікого!

Фух, невже Ведмідь передумав з атакою?

На столі помічаю чашку з капучіно. Поруч шоколадка з тістечками. Піднімаю очі на монітор і на місці підстрибую. Прямо з екрану на мене витріщається Ведмідь із грайливою, обіцяючою приємності посмішкою. Неначе залишив знак, що спостерігає за мною, залишаюся під його окатим наглядом.

Ось ще чого! Фотку нахаби з робочого столу видаляю та змінюю на море зі смужкою піщаного пляжу. Буду дивитися, милуватися і відволікатися від нервової роботи.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
Сподобався роздiл?
Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно
$(document).ready(function () { $('.rating-star').on('click touchstart', function (e) { Reader.stars.sendRating(e.target.value); }); });
1 ... 17 18 19 ... 116
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Суперечка на кохання. Отримати доньку тренера, Ася Сергєєва», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Суперечка на кохання. Отримати доньку тренера, Ася Сергєєва"