Читати книгу - "Хочеш я буду твоєю?, Мері Рейн"

Наступний день проходив як завжди, нічого нового. Але на цей раз я працювала без Мирослава, а просто із завданням на пошті. 

Десь о "17:00" я остаточно звільнилася і була вільна. Тому вирішила піти купити подарунок подрузі. Маші я сказала, що хочу погуляти на одинці. Не впевнена, що вона повірила, але робити нічого. Добре те, що закривається крамниця о "19:00" і я ще встигну забрати ту статуетку. Надіюсь, що її ніхто ще не купив.

Коли я ввійшла до крамниці, там сидів чоловік похилого віку, якого не було минулого разу.

- Доброго вечора. - привіталась я, та попрямувала до тієї фігурки.

Слава Богу, що статуетка стояла на тому ж самому місці. Коли я купила її, виявилося, що вона важче ніж я очікувала. Але я впоралася, та притащила її до комплексу. А що далі? не понесу ж я її до кімнати, там Маша. В роздумах я стояла біля диванчиків. В висновку, я вирішила занести її до машини. А що, хороший варіант. 

Коли я повернулася до кімнати Маша вже готувалася. Вона одягла красиву сукню небесного кольору. 

- Машо, та ти богиня. - сказала я, з захватом розглядаючи дівчину.

- Ой, не перебільшуй. 

- Ти справді дуже красива, це не перебільшення. Доречі, що у вас з Маратом? - не знаю чи було це питання доречне, але мені цікаво. 

- Ну, ми проводимо час разом. Він дуже цікава людина. - почала Маша. - А ще він буде на вечірці. 

- Це чудово. Вітаю тебе. - я була щиро рада за дівчину. Вона така щаслива останнім часом. 

- Ну все, досить. Збирайся вже, а то запізнися. 

Після цього я почала одягатися. Коли ми гуляли, я прикупила собі трохи речей, і звичайно сукню на день народження. Вона чорного кольору, довжини міді з розрізом на нозі. Нанесла трохи мейкапу, зробила не великі хвилі на волоссі. І все я була готова. 

Коли ми обох були готові, пішли до моєї машини. Їхати нам трохи більше години, тож потрібно виїжати вже зараз. Згодом ми вже було у домі який орендувала іменинниця. Він великий з двома поверхами. Там уже був персонал який буде нас обслуговувати. Оскільки до початку було ще 30 хвилин, гості вже почали приїжджати. Я просто сіла на диванчик у вітальні, та попивала шампанське, яке вже можна було взяти. Згодом почали сходитися гості, і я вирішила подарувати свій подарунок. 

- Машо, з днем народження тебе. - я усміхнулася дівчині.

- Катю, це та статуетка? - в очах дівчини читалося здивування змішане з радістю. Вона обійняла мене за шию, ледь не задушивши. - дякую тобі. - в відповідь я лишу усміхнулася. 

Я не дуже люблю такі заходи. Але я була тут заради своєї подруги, тому я випила ще шампанського і почала танцювати. Мене понесло у вир танців, і я вже навіть не думала про те, що відбувається навколо, і хто мене там лапає. Коли я відкрила очі, ззаду мене стояв якийсь хлопець, років 19. Проте я навіть не звернула на це увагу. Схоже я п'яна. 

Ось коли я вкотре повернула голову, я відчула на собі пристальний погляд. Я відкрила очі, та поглянула по сторонам. І ось я замітила, що Мирослав якось дуже дивно дивиться на мене, в його погляді було стільки ненависть, що мені аж стало страшно. Що таке? 

Я вирішила сама в нього запитати, що сталося? З горем по полам, я вибралася з рук цього нахабного хлопця та пішла до Мирослава. Він все ще стояв на тому самому місці.

 - Чому ви так дивитеся? - запитала я, трохи п'яним голосом. 

- Що ти робиш? - голос і погляд чоловіка був крижаний. Я ще ніколи його таким не бачила. 

- Веселюся. Це заборонено? ми ж не на роботі. 

- Не на роботі. - сказавши це він розвернувся, та пішов на кухню, я поплелася за ним

- І що це значить? - і чому він вічно говорить загадками? 

Він почав повільно наближатися до мене. 

- Ви п'яний? - запитала я. Коли він вже був за метр від мене. 

- Я? - для чогось перепитав. Хіба ти не почув? - начебто ні.

Він зупинився дуже близько до мене. Так, що я відчувала його подих. 

- Що ви робите? - хоч я трохи і п'яна, але мислю я чітко. Він же мій бос. 

- Tu me plais* - відповів той. Що? я що знаю французьку? як це перекладається? чому не можна було сказати нормально?

- Що? - але відповіді я не дочекалася, бо чоловік накрив мої губи своїми. 

Я не відразу зрозуміла, що відбувається. Тільки коли Мирослав поклав свою руку на мою талія, я постаралася відштовхнув його від себе. Що він робить? Можливо він і справді п'яний, Господи. Але мені не вдалося, він лише сильніше притиснувся до мене.

А тоді, напевно алкоголь одолав мене, і я відповіла на його поцілунок. Не скажу, що це мій перший поцілунок, але не один з минулих не зрівняється з цим. Він був такий приємний, пристрасний. Ніби він хотів цього дуже довго. Можливо я п'яна, але мені подобається те, що він робить. 

Тоді чоловік, підійняв мене за талію, та посадив на стільницю, не розриваючи поцілунка. Він досліджував моє тіло, а я його волосся. 

Але наш поцілунок тривав не так вже й довго. Тому що, згодом до кухні ввірвалися, якісь підлітки. 

- А, ой пробачте. - сказав один хлопець, та відвернувся.

Я відразу відсторонилася, та поглянула в очі чоловіку. Там були бісики, він не шкодує? Я відразу відштовхнула його від себе, та залізла з стільниці. Я швидким кроком пішла на двір, мені потрібно охолодитися. 

Моє легке оп'яніння як рукою зняло. Я сіла на лавку біля дому, і важко дихала. Що я наробила? а він що? навіщо він це зробив? Боже. В нього ж в офісі заборона, чи вона сюди не розповсюджується? і чим я взагалі думала? Господи.

Взагалі, ми маємо бути в цьому домі, ще до ранку. Але я відчуваю, що хочу бути як подалі з відси. Тому я швидко сіла в машину, та поїхала до комплексу назад, ні з ким не попрощавшись. 

Коли я була на місці, була вже 1 година ночі. Страшенно хотілося спати, тому я швидко пішла до кімнати, та впавши на ліжко, відразу заснула. 

Прокинулася я від того, що в мене розривається телефон. Сьогодні вихідний, а мені і зараз поспати не можна.