Читати книгу - "Син маминої подруги, Марісса Вольф"

12.3

Миколай

 

Ми вийшли з машини і швидко попрямували до дверей під'їзду. Противно запищав домофон, і Михайло без зволікання впустив нас в будівлю. Поки чекали ліфт, я провів рукою по Машкіній апетитною дупі. Найкраща дупа в усьому світі! І безумовно треба, щоб вона терміново стала тільки моєї, а інші нехай задивляються і слюні пускають. Від думки, що хтось ще може вирячитися на Машкіну попу, мене прям пробило. Хм, треба терміново робити їй пропозицію.

Машка переступила з ноги на ногу і її попа в моїй руці зробила маленький плавний рух. Ну це вже точно знущання! Все, я так більше не можу. Я не залізний!

Двері ліфта закрилися, як тільки я натиснув потрібний поверх. Поштовх і ліфт почав підніматися.

Тихе клацання і Машка здивовано повернулася до мене.

- Миколо, це що ліфт ...

Я накрив її губи своїми губами, а мої руки в той же час продовжували жити своїм життям, обводячи всі божевільно красиві опуклості її тіла. Член напружився так, що ще трохи і самостійно вискочить з штанів.

Нерозуміння в очах Маші відразу ж змінилося шаленою пристрастю. Це ще один момент, який мені в ній так подобається. Вона заводиться з пів обороту, варто їй тільки глянути на мене. Сподіваюся, у неї таке тільки зі мною. Якщо вона так само дивилася на Стаса, я знайду його і зламаю ніс. Ну, і ще може шию. Так для профілактики. Щоб іншим не кортіло. Схоже, я повністю з глузду з'їхав.

Машка тим часом швидко підтягнула сукню вгору, по-свійські розстебнула мою ширінку, випустила мого звіра на волю і закинула на мене ногу.

Я проводжу членом, зачіпаючи її вологі складки, і м'яко входжу в неї. Вона вигинається від задоволення і ніжно покусує моє вушко. Рухаюся спочатку повільно, поступово набираючи ритм. Машка рухається в унісон, передбачаючи мої рухи. І тихенько стогне. Її стогони мені зараз здаються музикою. Божевільно сексуальної музикою. Яка звучить тільки для мене.

Чорт, вона зводить мене з розуму. У всіх сенсах причому.

З кожним моїм рухом по її тілу починає пробігати легке тремтіння. Потім в один момент вона закочує очі і стискається на мені так, що я зусиллям волі стримуюсь від того, щоб не кінчити прямо в неї.

Далі відбувається незбагненне - вона одним різким рухом зістрибує з мене і опускається вниз, щоб зробити приємність мені. Я безмірно вдячний їй за це зараз. Ну не кінчати ж мені в неї? Вдома я, звичайно, так і роблю, але вдома є душ. А зараз ми до друзів їдемо ніби. Презервативи з Машкою мені не потрібні були з самого першого разу. Ще вдома у неї в квартирі я побачив на шафі таблетки. І коли мене повністю накрило від виду голого жаданого тіла в її кімнаті, був щасливий, що не довелося все відкладати через відсутність гуми. Пізніше ми, звичайно ж, все обговорили і вирішили, що так комфортніше нам обом, і, оскільки ми один одному повністю довіряємо, все залишиться як було.

І ось зараз вже моя черга літати завдяки Машкіним вмілим губкам. І вона змушує мене прямо-таки парити від неземної насолоди.

Бля, цю дівчину я точно не відпущу.

Машка піднімається з колін, опускає плаття і поправляє зачіску.

- І точно, ще не вечір, - підморгує вона, поки я застібаю ширінку.

Натискаю на кнопку, і ліфт їде далі. Зупиняється на потрібному поверсі. Двері відкриваються і на нас ошалілими очима дивиться Михайло - мій найкращий друг.

- О, Миколо, привіт! - простягає він руку в ліфт.

- Привіт, - я тисну руку, не рухаючись з місця. - Познайомся, це Маша, - киваю на Машку.

- Привіт, - посміхається вона.

- А я це за додатковою пляшкою йшов, - каже Михайло. І тихо додає, - хвилин п'ятнадцять тому.

- Вибач, Мих, ліфт здається поламався, - кажу я і ми з ним починаємо іржати.

Машка, теж стримуючи сміх, прослизає повз Михайла на поверх і, обертаючись, чекає мене.

- Пішли вже, - я тягну Михайла в квартиру, показуючи горлечко пляшки, яку захопив з собою.

 

У квартирі, познайомивши Машку з усією моєю компанією, продовжую непомітно підглядати за нею. У Михайла з Оксанкою недавно народився малюк, тому по всій квартирі розставлені дитячі речі. Малюк з нянею знаходиться в дальній кімнаті. Але ми йому точно не завадимо. По-перше, у моїх друзів така квартира, що можна заблукати, а по-друге, буянити ми не збираємося, так дружні тихі посиденьки. Ну, максимум іржати голосно будемо, поки Оксанка не шикне.

Машка ходить, розглядаючи брязкальця і, тьху ти забув, як вони називаються, ну ці для прорізування зубів. Рано мені ще напевно про таке думати. Або вже в самий раз?

Машка почала розглядати фотку малюка, що стоїть в рамці. Вона розглядає малюка, а я її. Знати б, що вона зараз думає.

Ніколи не цікавився, що там в голові у жінок. Хрін їх взагалі зрозумієш. А тут, блін, перейнявся. Треба ж грунт промацати.

До мене тихо підійшла Оксанка і пошепки запитала, кивнувши погляд на задуману Машку:

- Говорили вже?

- Ні поки, - так само пошепки відповідаю я і пялюсь на Машку. Конспіратор хренов.

- Думаю, вже можна, - тим же голосом продовжує Оксанка. - Вона вже готова. І не дивись на мене так. Я ж жінка. І погляд цей ні з чим не переплутаю. Не тисни тільки. І зроби все красиво. І про кільце, звичайно, не забудь, - посміхається вона.

Миха колись багато років тому, коли вони ще були бідними студентами, так поспішав Оксанці зробити пропозицію, сильно перенервував і забув кільце в ювелірній крамниці. Оплатити оплатив і забув там же. Приїхав до Оксанки, став на одне коліно, поплескав себе по кишені, а кільця-то немає. Ну, звичайно, вона і без кільця йому згоду дала. Ось уже і крихітку подарувала. Але пам'ятати про це варто.

- Натяк зрозумілий. Спасибі, Оксанко, - тихо сказав я і попрямував до майбутньої матері моєї дитини.

Ну, це я собі тоді так думав.

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно