Читати книгу - "Пан Ніхто"

— Боюся, що коли ми зайдемо у суперечку про те, хто з нас сильніший, це втягне нас у абсолютно безплідну дискусію.

— Йдеться про найсильнішого у цей момент і за нинішньої ситуації, — спокійно пояснив Сеймур.

— Не бачу ніякої різниці між нинішньою ситуацією і будь-якою іншою. Не забувайте, що за всіх можливих обставин мій інститут дбає про своїх людей принаймні так само, як ваш піклується про вас.

— Не маю сумніву. Тільки для інституту, який ви маєте на увазі, ви вже не своя людина, — так само спокійно відказав Сеймур.

— Ви починаєте марити…

— Не сподівайтеся на це.

Він замовк, певно, для того, щоб посилити моє напруження, зім'яв недопалок у блюдечку і налив собі води. Потім випив її дрібними ковтками і закурив нову сигарету — усе це, аби я почав нервувати.

— Така брудна історія… Справді, брудна історія — оця ваша історія, Майкле, хоча й не з вашої вини. Ви, здається, опинилися тут у зв'язку з якимось Тодоровим?

Я витримав його допитливий погляд, та не зволив відповісти.

— Власне, ця брудна історія почалася не з Тодорова, а з тієї брудної людини — Соколова. Як ви знаєте, Соколов одержав від Тодорова певну суму за виконання функцій інформатора. І наші люди вирішили, що Тодоров — якийсь шеф, ну і притиснули його відповідно. А потім стало ясно, що він ніякий не шеф і що знає розвідку настільки, наскільки я — торгівлю. Але коли якась історія починається брудно, вона вже до кінця йде брудно. Наші розрахували, що по Тодорова буде надіслано спеціальну людину і що вербуванням цієї людини буде досягнуто мети, якої не вдалося досягнути вербуванням Тодорова.

— Усе це мені відомо, — кивнув я.

— Припускаю. Відомо вам, певно, і те, що саме ваш співвітчизник ідентифікував вас вже при виході з поїзда. Не знаю, однак, чи відомо вам, що невдовзі він провалив вас іще раз.

— Це новина для мене.

— Лише одна з багатьох, які вам доведеться почути. Ви налякали свого знайомого під час розмови в парку, і він звернувся по допомогу до нас. Якщо дозволите професійну оцінку, ви припустилися тактичної помилки, Майкле. Я не кажу, що інакше ви уникли б нинішньої ситуації, але все-таки то була помилка. Малодухого легко залякати, але не так легко передбачити ефект від залякування. Втім, не будемо заходити в загальні розмови.

Сеймур потягнувся до пляшки й люб'язно запитав:

— Ще трохи віскі?

— Волів би води.

Він намірився налити віскі собі, потім відмовився:

— Я — також. Видно, й цього вечора нічого не вийде з пиятики.

Американець налив собі води, та так обережно, наче якийсь особливо цінний напій. Потім випив і проказав недбало:

— Власне, коли ви бачили востаннє Тодорова?

Слід було б змовчати, але спокійна впевненість цього чоловіка почала мені дошкуляти:

— Вибачте, Вільяме, хоч я й ціную ваші ораторські ефекти, але волів би зараз обійтися без них. Коли ви хочете мені щось сказати, скажіть і не задавайте запитань, відповідь на які ви добре знаєте.

— Чому ви дратуєтесь? — звів брови американець. — Це лише один із способів уточнення, як і будь-який інший. Моє скромне запитання мало на меті розкрити кардинальну суперечність між вашим переконанням і нашою версією. Ви переконані, що бачили Тодорова лише єдиний — перший і останній — раз. А за нашою версією, ви бачилися двічі, і під час другого побачення ви ліквідували Тодорова. Я утримуюсь від уточнення, хто в цьому випадкові має рацію: ви чи ми. Важливо, що наявні факти цілком доводять нашу тезу. Тодорова вбито, й особа вбивці повністю збігається з вашою особою.

— Це, здається, вже друга новина, — промовив я, намагаючись удавати повну байдужість.

— Але не остання.

— А чи не сказали б ви, де і як саме я вбив Тодорова, бо я не зовсім у курсі справи…

— Чому ж ні: його вбито у його ж квартирі, з того ж маузера, яким напередодні ви його залякували. Потім ви поклали пістолет і відмички у портфель, а портфель замкнули у скриньці на вокзалі. Тільки от за вами стежили не помічені вами свідки. І до того ж на пістолеті ясно видно сліди крові Тодорова разом з відбитками ваших пальців.

— Варіант справді жорстокий, — визнав я неохоче. — Не думав, що за мною хтось стежив…

— Бо ви недооцінили масштаби нашого переслідування. Десь тут, за будинком, — Сеймур недбало показав на відчинене вікно, — стоять якісь бараки, і там про всяк випадок були наші люди. — Американець подивився на мене з добре награним співчуттям і додав: — Це була ще одна ваша легковажність, Майкле. І все ж, коли це може вас заспокоїти, скажу вам, що і без неї ваше становище не змінилося б. У ситуації, що склалася, ми завжди знайшли б непохитні докази вчиненого вами вбивства.

— Даремно умовляєте. Я вірю вам.

— Коли не рахувати цих двох помилок, ви загалом оперували досить вправно. І це надихає мене надією на нашу дальшу співпрацю.

— Спільної роботи не буде, — заперечив я лагідно. — Попри жорстокість вашого варіанта, спільної роботи не буде.

— Не поспішайте! — підняв руку Сеймур. — І не говоріть про те, про що ви не маєте ніякого уявлення.

— Значить, це ще не все?

— Звичайно. Ми тільки розпочинаємо нашу казку. По-справжньому страшну казку, Майкле. І тільки од вас залежить, лишиться вона казкою чи обернеться страшною реальністю.

Він замовк, чи то прагнучи примусити мене нервувати ще більше, чи просто для того, аби замінити недопалок новою сигаретою.

— Пістолет і свідки дають нам можливість у будь-який момент провалити вас тут, на місці. Ви, звісно, розраховуєте, що ваш інститут подбає про свою людину. Однак для вашого інституту ви вже не своя людина. З приводу цієї брудної історії ми підтримуємо постійний зв'язок з нашим посольством у Софії. Остання наша шифровка до посольства повідомляла: «Боєв ліквідував Тодорова. Під загрозою санкцій Боєв готовий на поступки». Слід додати, що шифр цього повідомлення добре відомий вашому інститутові Отже, в очах інституту ви вже зрадник, Майкле. Ви вже поза грою, і вам більше нема на кого розраховувати, окрім як на себе, ні тут, ані деінде.

— Чи не думаєте ви, що трохи переоцінюєте довірливість людей з інституту, про який ідеться?

— Зовсім ні. Ми покладаємось не на їхню довірливість, а на їхню недовірливість. Беручи до уваги давні взаємини, які існували між вами й Тодоровим, і деякі особливості вашої власної вдачі, вчинений вами самосуд навряд чи дуже здивував би ваших шефів. Що ж до іншого… Незалежно від вашої