read-books.club » Детективи » Пан Ніхто 📚 - Українською

Читати книгу - "Пан Ніхто"

268
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Пан Ніхто" автора Богоміл Райнов. Жанр книги: Детективи. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 174 175 176 ... 272
Перейти на сторінку:
очима по мансарді й подивився на мене: — То яка ж була відповідь?

— Що за відповідь?

— Ота, яку ви одержали сьогодні по обіді. Бо вам нема чого переконувати мене, що ви грали у піжмурки з моїми людьми тільки для того, аби випробувати мотор своєї машини.

Він замовк, явно чекаючи мого слова, але я, принаймні зараз, і не думав висловлюватися.

— Ще в неділю увечері ви повідомили Софію про мою пропозицію, Майкле. Це нам зрозуміло і добре відомо. А сьогодні одержали дальші інструкції. Це також нам зрозуміло і відомо. Тому й питаю вас: які інструкції ви дістали?

У начебто приязному тоні мого співрозмовника забриніли ледь вловимі металеві нотки.

— Ви досить довільно будуєте сюжет, Вільяме. Я не одержував ніяких інструкцій.

— У такому разі яка ваша власна відповідь на мою пропозицію? Відповідайте ясно і точно: «так» чи «ні».

— Ні.

— Значить, вам наказано утриматися, — кивнув американець. — Тим краще. Це повертає нас на вихідні позиції. Почнемо все з початку. Отже, ваша згода буде особистою, а не згодою інстанції, яка стоїть за вами.

— Правильно. Якщо буде згода.

Сеймур не відповів і глянув на годинник.

— Грейс наче затримується, — докинув я, теж глянувши на годинник.

— Грейс мусить затриматись, — проказав мій гість. — Перш ніж перейти до гулянки й жінок, ми повинні закінчити деякі справи. Взагалі нам слід поговорити віч-на-віч.

— Думаю, що ці дні ми з вами говоримо майже до отупіння.

— Справді. І все-таки ми ще не порозумілися. До того ж сьогодні увечері справи дещо змінилися. Так що треба поговорити.

— Ну, коли треба… Аби тільки Грейс не затрималася довше, ніж необхідно.

Моя репліка, здавалось, повернула Сеймура до якоїсь забутої думки, бо він несподівано сказав:

— Ви одбили в мене Грейс, Майкле…

— Скорше вона намагалася одбити мене. Я не здивуюсь, коли це діялося за вашим наказом. Безневинна інсценівка, як і бійка, у якій ви врятували мені життя.

— Ви надто далеко заходите у своїх здогадах, — сухо зауважив американець.

— Бачте, Вільяме, ви справний технік, але не намагайтеся мене переконати, що ваша техніка чимось відмінна від звичайної техніки, і не розігруйте дружбу або ревнощі. Усі ваші контакти зі мною вже з початку до кінця були інсценівкою — і Дороті, і оті двоє, глухий і плішивий, і випадкові зустрічі, і вечірка у Тейлорів, і прогулянки, й обіди, і бійка, і кохання Грейс, і ваші дружні почуття.

— Інсценівка має місце, — спокійно підтвердив Сеймур. — Ви самі знаєте, що подібні операції не провадяться без інсценівок. Однак траплялося й таке, що спричинялося не нашими планами, а обставинами і вами самим. Такою була й бійка, про яку ви згадували. І я рискую опинитися в дуже принизливому становищі, почавши вас переконувати, що втрутився у бійку не за акторським завданням, а з людського імпульсу. Таким був, коли хочете, і випадок з Дороті, на яку справді покладалася певна роль. Але вона самовільно порушила інструкції, або, точніше, дозволила собі привласнити головну роль і тільки через те, як самі здогадуєтесь, була усунута від гри. Таким був, нарешті, й випадок з Грейс. Я не заперечував проти вашої дружби з моєю секретаркою, і досі ви цілком мали рацію у своїх припущеннях, тільки цього разу і вона, і ви порушили інструкцію. Ви одбили в мене Грейс, і це удар, якого я не подарував би нікому іншому, крім вас. Я не примушую вас вірити мені, але я поважаю вас як супротивника майже так само, як поважатиму вас і як можливого союзника, і тільки через те терплю деякі речі, а це зовсім незвично для мене.

— Ви дозволили мені дружити з Грейс, однак гніваєтесь, що я одбив її… Тут, мабуть, є певний нюанс, — докинув я, задоволений, що можу ще трохи відкласти головну тему розмови.

— Нюанс цілком очевидний: ви легко переходите від знайомства до зв'язку і від зв'язку до повного гіпнозу. Ви одним махом зруйнували все, що я творив з таким трудом, бо, повірте, зовсім нелегко зробити з жінки щось таке, що виглядало б порядніше за просто жінку… — Він замовк, а потім провадив далі якось примирливо. — Втім, кінець кінцем причина не в вас, а в жінках. І якщо я підтримую цю розмову, то тільки через те, аби ще раз переконати у моєму ставленні до вас, зовсім не службовому. І якщо я хочу переконати вас у цьому, то не для того, аби одержати бодай краплю вдячності, а щоб примусити вас ставитись до моїх слів з тим довір'ям, якого вони заслуговують. Ви говорите про інсценоване врятування вашого життя, але воно справді не було інсценоване, і це просто дрібниця, порівнюючи з фатальною необхідністю рятувати вас зараз.

Американець замовк, вийняв з рота давно згаслий недопалок, кинув його у блюдце, яке правило нам за попільницю, і закурив нову сигарету. Потім відкинувся на своєму стільці і втупив у мене замислений погляд своїх примружених сірих очей:

— Я підозрював, що ви звернетесь по інструкцію до свого Центру, Майкле. І був майже певен, що смисл інструкції буде негативний. І після усіх наших розмов припускав, що останнім вашим словом, за інструкціями чи без них, буде «ні». І тільки через те я також звернувся до моїх інстанцій. І попросив просто лишити вас у спокої. Байдуже, повірите ви мені чи ні, але попросив дати вам спокій. Мовляв, поставимо хрест на справі «Коєв», та й по тому. На жаль, мою пропозицію відхилили. Навіть більше, мені наказано в разі необхідності застосувати жорстокіший варіант. Так що ми з вами стоїмо зараз перед жорстокішим варіантом, хоча й зовсім не з моєї вини.

— Це справді трохи дивно: така амбітна людина, як ви, пропонує мені угоду з повним дефіцитом, — промовив я, пустивши повз вуха останню репліку Сеймура.

— Не трохи, а дуже дивно. І все ж справи стоять саме так. — Він знову замислено подивився на мене і сказав з досадою: — Знаєте, Майкле, я в принципі проти практики ламати людей, і не з моральних міркувань, а тому, що це безглуздо. І мені набридли подібні накази і взагалі усі ці короткозорі втручання начальства, яке нажило собі геморой від сидіння в кабінетах і яке знає життя лише з довідок і досьє. Але що робити: упертість деяких моїх шефів майже рівноцінна вашій власній упертості. Отже, коли ви не вчините добровільно те, що я вам пропоную, вам доведеться вчинити це з примусу.

— Але за яким правом ви або ваші шефи дозволяєте собі розпоряджатися мною?

— За єдиним

1 ... 174 175 176 ... 272
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пан Ніхто», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Пан Ніхто"