Читати книгу - "Ліїн із роду со-Ялата. Спадкоємці, Тетяна Гуркало"

Вітрила в корабля палали, а потім він спалахнув сірником і хитнувся, немов відкинутий вітром. Добре хитнувся, ламаючи стрій, а потім, протаранивши когось, кому крові землі вже не дісталося. Мабуть, проти своїх кораблів захисту не було.

— Бий! — наказали десь праворуч.

А над головою у Ліїн забігали і чимось загуркотіли. Напевно, почали зводити гарпунні установки. Валад чомусь був упевнений, що «гості» привезуть із собою демонів, витрачати на яких силу магів було б безглуздо, якщо вони настільки слабкі, що їх зуміли зловити.

— Бий! — закричали ще правіше.

— Ще! — обізвалися ліворуч.

Ворожий флот частково горів, і вже було незрозуміло, чи кров землі на захисті палає, чи кораблі, що необачно зняли щити, щоб її позбутися. Але вгорі, мабуть, було видніше.

Валадову схему всі обходили досить далеко, і руйнувати її точно ніхто не збирався.

Та й зверху, звідти, де метальні машини, маги вогню та гарпунні установки, це мистецтво, напевно, було видно. Тому Ліїн глибоко вдихнула та рішуче вийшла з кімнати. І її навіть ніхто не зупинив. Магічне коло щось зосереджено виплітало. А більше нікого не було. Усі давно розбіглися.