Читати книгу - "Переплутані почуття , Кетрін Сі"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
– А що зі мною не так?!
– Що не так? – Хмикає. – Ти ж звичайне посміховисько, що хоче грошей Олівера! Ти немаєш нічого, що б привабило Олівера, – Підходить до мене і тикає пальцем в плече. – Ти ніхто і ім'я твоє дурне!
Я не стала слухати далі й що було сили відштовхнула її від себе, Саманта не втримався і впала на підлогу.
– Ну ти й стерво!
Саме в цей момент прийшов Олівер. Чудова картина: Саманта на підлозі, а я кричу на неї.
– Що відбувається?!
– Олі, вона вдарила мене! – Починає хникати мов мале дівчисько. – Я просто хотіла потоваришувати.. а вона!
– Лін, що з тобою? Я просив не створювати проблем!
Мені стає смішно з цієї ситуації.
– О, ну так, Олівер, – Саркастичним тоном, – Ти такий молодець, що вислухав лише історію своєї колишньої.
– Звідки ти знаєш?
– Ваші погляди, ненависть, історії про твої вподобання… не важко було здогадатися!
Він допоміг Саманті підвестися.
– Мені так боляче, – хникає далі.
– Який цікавий любовний трикутник тут у нас, – Починаю сміятися. – Справжній ромком!
– Вона божевільна! Я просто хотіла подружитися, а вона почала кричати на мене!
– Саманта, а ти чудова акторка… часом не граєш у театрі?
– Олі, скажи їй щось!
Девіс подивився на мене і я відчула, як охололи мої кінцівки. Цей погляд не означає нічого хорошого. Робить два кроки назустріч й піднімає мене на руки, я зойкаю від здивування.
– Олівер..
Проходимо повз Саманту, що стоїть з відкритим ротом. Ми спускаємось на перший поверх і зіштофхуємося з чоловіком. Він так само, як і Саманта оцінюючи дивиться на мене.
– З Днем народження, батьку, та ми вже підемо.
– Хто вона?
– Моя дівчина. – Посміхається. – Подарунок я поклав до купи інших.
Оминаємо його батька і прямуємо до виходу. Чоловік спостерігав за нами, поки ми не вийшли з будинку.
Обличчя Девіса старшого мені здалося знайомим, можливо бачила десь у новинах, або деінде.
Куди ми їдемо я не стала питати, видно, що Девіс не в настрої. Лише приїхавши, я здогадалася де ми.
– Це твій будинок?
– Так.
– Чому ми тут?
– Не знаю, це ти мені скажи.
Ми увійшли до будинку і я опинилася притиснутою до стіни.
– І що ти робиш? – Намагаюся не втратити самоконтроль.
– Не знаю, це ти мені скажи.
– Ти сказав, що я не твій типаж і ти не бачиш у мені жінку.
Олівер дивиться на мене поглядом, ніби хоче залізти мені у мізки.
– Що в біса відбувається?!
– Я подобаюся тобі?
– Так. – Розумію, що відповіла раніше, ніж змогла подумати.
На обличчі Олівера з'являється дурнувата посмішка.
– Так?
– Ні.
– Ні? – Наближається.
– Ні..
– Ти впевнена?
– Ні..
Що я кажу? Пошкодую ж про це, дурепа.
– Навіщо ти це робиш?
– Роблю “що”? – Його губи в декількох сантиметрах від моїх і я відчуваю його дихання.
– Мучиш мене.
– Мучу? – Пив він, та чому ж я веду себе так?
– Ти або цілуй мене, або відійд.. – Не встигаю договорити, бо Олівер дійсно цілує мене. Випускаю з рук сумочку, вона падає на підлогу, а я запускаю пальці у волосся чоловіка. Мені подобається цей поцілунок, та я точно пожалкую про нього пізніше.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Переплутані почуття , Кетрін Сі», після закриття браузера.