Читати книгу - "Обурливо жадана, або Спокуса Його Величності, Ольга Обська"

Слабкість та запаморочення не дали Поліні вчора як слід роздивитися нареченого. Але сьогодні така можливість у неї з’явилася. Ну що тут скажеш? В цілому виглядав він непогано. Крупні риси обличчя не псували його, навпаки, надавали солідності. Чоловік був гладко поголений. Темне, майже чорне, волосся ідеально укладене — не для нареченої старався, звичайно — високий статус зобов'язує. Одягнений Тайлер був підкреслено імпозантно. Відчувалося, що над його вбранням попрацювали найкращі кравці. Поліна поки не знала всіх писків місцевої моди, але була впевнена, що кожна деталь його туалету продумана і відповідає останнім віянням. Чого тільки вартий був хитромудрий вузол на тонкій чорній шийній хустці.

На вигляд, певна річ, складно судити про характер, але Поліні Тайлер здався важкою людиною. Він із тих, хто ставить ціль і наполегливо рухається до неї, сповідуючи принцип, що для досягнення результату всі засоби годяться. Можливо, вона поспішає з висновками, але якось так вийшло, що Тайлер нагадав їй її колишнього чоловіка-кар'єриста.

Як поводитися з ним? Напевно, Елайза, яка прожила останні роки у злиднях, почувала себе поруч із ним незатишно. Ніяковіла і соромилася. А може, навпаки, довірливо зазирала в очі від захоплення? Поліні легше. Їй не звикати знаходитися біля високопоставленого чоловіка, який упивається тим, що добився впливовості в суспільстві. Вона наїлася цього досхочу.

— Дякую, що знайшли час особисто супроводити нас до палацу. Це так мило з вашого боку, — привітала вона Тайлера.

Стримана ввічливість — такої тактики Поліна вирішила дотримуватись. Підходить майже для будь-якої ситуації.

— Бачу, ви стурбовані, як я перенесу дорогу після вчорашньої непритомності…

Звичайно, ніякого занепокоєння Тайлер не виявляв, але ж мав би. Нехай згадає, що хоча б з ввічливості варто поцікавитися самопочуттям нареченої.

— …Дякую за турботу. Можу запевнити, що зі мною все гаразд.

Виступ удався. Наче і нічого особливого не сказала, але роздратований погляд Тайлера, який спочатку був спрямований на Глорі і її дорожній саквояж, тепер перемістився на Поліну. Окрім роздратування в його очах читалося ще й легке здивування. Схоже, Тайлер не очікував такої балакучості від нареченої. Але Поля не поспішала радіти, що вдалося тимчасово перехопити ініціативу. Тайлер звик командувати, звик, щоб його накази виконували. Такого нелегко переграти. На нього не вплинуть звичайні жіночі прийоми: ні кокетство та грайливість, ні сльози та істерики. Тоді що? Зіграти на його слабкостях? А такі люди їх мають? У пам'яті знову сплив Микита, чорти б його вхопили. Давно пора забути. Але зараз, мабуть, дещо з досвіду колишнього життя може Поліні стати в нагоді.

— Глорі, можна попросити тебе піднятися в мою кімнату? Я забула покласти із собою в дорогу улюблену книгу.

Просити Глорі двічі не довелося. Вона миттю метнулася до сходів. Кмітлива. Зрозуміла, що Поліна хоче перекинутися з нареченим парою фраз наодинці.

— Елайзо, що це за спектакль? — Тайлер навіть не став чекати, поки Глорі відійде за межі чутності. — Здається, я ще минулого разу ясно дав вам зрозуміти, що Гларієтта має залишитися тут.

Він насупив брови, демонструючи, наскільки невдоволений.

— Змушена просити вас переглянути ваше рішення.

— Про це не може бути й мови, — нетерпляче перебив Тайлер. — Будьте ласкаві, пройдіть у карету, — слова супроводжувалися поглядом, що не терпить заперечень.

Поліна підхопила саквояж і незворушно попрямувала до дверей. Коли порівнялася з Тайлером, сказала:

— Я не стала б починати цю розмову, якби не йшлося про вашу репутацію.

— Репутацію? — Тайлер пригальмував біля самих дверей.

Поліна майже не сумнівалася, що це слово приверне його увагу. Хіба їй не знати вразливе місце кар'єриста — страх за свою репутацію. Для таких людей до біса важливо, щоб вони виглядали в очах оточуючих бездоганно.

— Так, про репутацію. Тепер, коли я стала вашою нареченою, мій обов'язок робити все можливе, щоб не осоромити вас. І я просто зобов'язана звернути вашу увагу на один момент. Вас знають, як одного з найбагатших людей у королівстві. Але які чутки підуть про вас, коли стане відомо, що ви залишили сестру вашої нареченої, малолітню сироту, в убогому особняку.

— Але це для її ж блага, — роздратовано гаркнув Тайлер. — Навіщо дівчинці зайві хвилювання? Навіщо їй придворна метушня?

— Не всі повірять, що ви зробили це з найкращих спонукань. Заздрісники та ваші вороги, які стежать за кожним вашим кроком, тільки й чекають на промах. Вони обов'язково використають це проти вас. Вас назвуть скупим або навіть банкрутом. Я чула, що столицею вже повзуть подібні чутки. І щоб раз і назавжди присікти ці брудні небилиці, я і прошу вас змінити рішення. Тим більше, Гларієтта — тиха вихована дівчинка і не додасть вам клопоту.

Тайлер з хвилину мовчав. Дивився важко на Глорі, яка завмерла на середині сходів, не наважуючись спуститися. Потім, скривившись як від зубного болю, він кинув:

— Гаразд. Нехай їде.

_____________________________

Мої хороші,
нескінченно вдячна Вам за лайки та коментарі, які дарують натхнення та настрій. ❤️❤️❤️
Сьогодні ШІ створив для нас портрет сухаря-нареченого Тайлера.