Читати книгу - "Таємниця Чорного Дракона. Світ Білого дракона"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
- Де Раїса! - гаркнула я, зупиняючи процесію, що вже зібралася пройти повз мене в маніпуляційну.
Відповіддю мені було мовчання, вірніше, ті, до кого я звернулася з питанням, перебували в прострації, з обожненням дивлячись на красеня «головного інспектора».
Та, що діється з ними? Гаразд Тонька, але на сувору санітарку це було зовсім не схоже.
- Олено Анатоліївно, - покликала її офіційно.
- А, - відгукнулася жінка, нарешті звернувши на мене увагу, але погляд залишався розфокусованим.
- Де Рая поділася? - запитала її спокійніше.
Санпрацівника нашого я поважаю, людина вона дивовижної порядності. До пенсії працювала акушеркою, не одному поколінню нашого міста допомогла на світ з'явитися, а зараз ось доводиться підлоги драїти.
Не цінує наша держава людей похилого віку, доводиться їм бідним, замість того, щоб відпочивати на схилі років і насолоджуватися життям, працювати, щоб хоч якось протягнути. І це в кращому разі, а найчастіше живуть за межею бідності.
- Раю? – перепитала та розгублено. - Тут десь була.
Вона обвела здивованим поглядом навколишній простір, наче бачила все вперше.
- Олено Анатоліївно, - звернулася до неї знову, бачачи, що людина начебто приходить до тями. - Будьте, будь ласка, на посту. Я знайду Райку і пройду з обходом по палатах.
- Добре, Світлано Андріївно, - одразу кивнула санітарка і поспішила на місце.
Я задоволено подивилася їй услід, радіючи з того, що хоч хтось звільнився з-під згубного впливу іноземного красеня.
Весь цей час той уважно мене слухав, ніби вивчав, наче якесь дивне звірятко.
- А вам час додому! – вирішила зупинити я екскурсію відділенням, а то живі експонати почали вже з палат виглядати.
Причому, на вихідні залишилися лише лежачі, решту відпустили додому. Сила чарівності Ванькиного друга, здається, здатна і вмираючих з ліжка підняти.
- Швидко по палатах! - гаркнула я, коли чергові двері прочинилися і з них висунулась цікава жіноча фізіономія.
Тут же всі заворушилися, і побрели назад.
- А як вас звуть? - запитала раптом, Тонька, що ожила разом з усіма іншими.
Вона так віддано заглядала інтуристові в очі, що я мимоволі зневажливо чмихнула.
Гість на неї навіть не глянув, продовжуючи свердлити мене дивним поглядом.
- Асгард! - відповів він на її запитання, але до дівчини навіть не обернувся.
- Яке гарне та незвичайне ім'я, - заспівала ця коза. – А мене звуть Антоніна!
«Антоніна! - перекривила я подумки. – Тонька ти!»
Дівчина просто зі шкіри лізла, щоб сподобатися товаришеві. Тож гидко було на це навіть дивитися.
Тільки той, здається, цього не помічав, що в моїх очах додавало плюсів щодо нього.
Обійшовши мене по колу, він вирішив продовжити екскурсію.
– Вам туди не можна! - загородила я вхід в маніпуляційну власними грудьми, розставивши руки в сторони.
Нехай вона була не настільки значних розмірів, як у Тоньки, що крутилася радом, але увагу інтуриста привернула.
- Я хотів би подивитися, що там, - ввічливо і навіть дещо ласкаво промовив гість, не зводячи очей з вирізу на моєму халаті.
Фраза його пролунала дещо подвійно. Судячи з погляду, подивитися він хотів зовсім не те, що було за дверима.
- Там кабінет для процедур, там все стерильно, а на вас хмари мікробів, - заявила я, застібаючи верхній ґудзичок.
- Світлана, ми ж одним оком глянемо, - заступився за друга Ванька.
- Нема чого там дивитися, - стояла на своєму, сама дивуючись власною впертістю.
Адже нічого такого не буде, якщо екскурсія і туди зазирне, але чомусь хотілося у всьому суперечити інтуристу.
- Все, Лялька закусила вудила, краще її не доводити, - промовив шепотом братик, нахилившись до товариша.
- Точно! – рішуче підтвердила слова родича.
- Ти дуже красива! - несподівано видав гість, збивши мене з пантелику.
Повисла незграбна пауза. Всі погляди звернулися до мене. Навіть трохи розгубилася.
Добре ж він, однією фразою зміг вибити ґрунт з-під ніг.
- Ми підемо! - усміхнувся Ванькін друг, а в мене серце заколотилося схвильовано.
«До чого гарний, чортяка! І користується цим».
Поки я збиралася з думками, чоловіки вирушили на вихід. Тонька заляпотіла з ними. Цікаво, вона згадає, що знаходиться взагалі на роботі чи так і буде слідом тягатися?
Образ фігуристої медсестрички прямо-таки завмер перед очима, викликаючи злість.
Різко крутнувшись, проганяючи від себе неприємні видіння, вирушила працювати.
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. АнонімноУвага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Таємниця Чорного Дракона. Світ Білого дракона», після закриття браузера.