Читати книгу - "Академія Світла або як врятуватися від Темного чарівника., merrystuart"

Де перебуває зал створення, я гадки не мала. Тому просто слідувала за трьома хлопцями та однією дівчиною, явно зі знаті.
Коли зайшли до просторого кабінету, я проковтнула зиркнувши на парти. За якими вже сиділо з десяток студентів. А на столиках були різні види колбочок та пляшечок.
- Сідайте, студентко. Чого застигли на місці? - На мене вилупився підтягнутий бадьорий дідусь.
Ще раз проковтнувши слину, пройшла до вільного місця і тихцем опустилася на дерев'яний стілець.
- Ще не все, - невдоволено пробурчав вчитель. Двері одразу грюкнули й він покосився в їх бік. - Швидко по місцях! - Загарчав він ти хто увійшов до зали. - Чи старшому курсу не обов'язково сюди приходити? Нагадаю, для особливо обдарованих. Ми тут створюємо артефакти, які потрібні для збереження нашої імперії. І якщо хтось не бажає цього робити. Можете сміливо відраховуватися з Академії і я надішлю листа главам роду про вашу необізнаність з приводу вкладу в добробут нашої країни.
Ще кілька студентів пройшли до зали, опустивши голови пройшли повз мене і я нарешті звернула погляд на дідуся. Створювати артефакти я не вміла. А той артефакт, який зробив батько спеціально для мене. Я використовувала дуже часто, саме на Надін і він мені дуже подобався.
- Побутові, атакувальні, захисні, тимчасові, алхімічні та лікарські артефакти. Ви навчитеся робити саме тут. Кожен навчальний рік першого дня навчання ми завжди створюємо кристал мани на кшталт магії.
Старий погладжував свою довгу бороду, ходячи перед нами. Він явно був стривожений і трохи нервував.
- Лукас і Патріс ви сьогодні зробите стільки кристалів, скільки зможете!
У відповідь йому було тихе:
- Так, професоре.
- Першокурсники, для вас вже зібрано склад. Тепер берете здуту колбу з сіруватим порошком і ставте на пальник.
Оглянувши свій робочий стіл, помітила осторонь одну округлу колбу з чорно білими піщинками. Які були добре перемішані один з одним. Обережно активувавши маленький вогняний камінь, я закріпила залізними вставками скляну колбу над ним.
- Чудово. У кожного на столах є гострий ніж. Ви зараз берете його праворуч і розрізаєте палець тримаючи над колбою. Намагайтеся, щоб краплі крові потрапили в розігріту суміш.
Зліва від себе, на світлому рушнику, я справді знайшла гарний гострий ножик із символом Академії. Прикусивши губу зробила як сказав і кілька крапель впали вже до рідкої суміші.
- Вимикаємо пальник і обережно ганчіркою берете колбу до рук. Потім виливаєте у простішу скляну тару. Закриваєте її тканиною по верху і вливаєте магію з обох боків.
Почувся тихий стукіт у двері та в кімнату увійшла цілителька. Та сама тітка, що мене перевіряла перед батьком. Побачивши її я спохмурніла, роблячи як казав дідок професор. Напевно, даремно, але я добре збовтала рідку речовину всередині, після чого перелила в колбу склянку. Накривши тим самим рушником, на якому раніше лежав гострий ніж.
Час, що залишився, я просто вливала свою магічну силу світла маленькими потоками в склянку, боячись її пошкодити.
- Студентка, припиніть! - Чую крик поруч зі мною.
Але, можливо було вже запізно, бо відчула, як гострі уламки вп'ялися мені в долоні.
- Все добре, нехай продовжує, - заспівала поруч цілителька. - Я зцілю трішки пізніше. Адже, мабуть, щось цінне вийшло. Кличте ректора! Продовжуйте студентко Оуен.
Прикусивши губу, я продовжила вливати потоки мани в дещо, що світилося між моїми долонями. Цілком ясно було видно, що крапельки крові з моїх рук змішуються з магією і вплітаються потоками в кульку, що в цей час світилася та літала над столом.
- Я не знаю, що це таке. - Хтось пробубонів поруч. - Покличу батька!
А я не могла відвести погляду від маленької яскравої горошинки, яка поступово збільшувалася у розмірах. Через деякий час прохрипіло поруч:
- Вливайте енергії стільки, скільки можете студентка.
- Батьку, що це? - Прошепотів десь за моєю спиною голос ректора.
- Камінь крові її роду. На моїй практиці таке вчетверте. Повідомте лорду Оуену, що його донька створила родовий камінь. - Зазвучав звук кроків, що віддалялися, і шарудіння чиєїсь накидки. - Дівчинко, для створення звичайного каменю світла вам знадобиться не більше однієї краплини крові. Чи не скажете, скільки приблизно крапель потрапило в вашу посудину?
- Звідки ж мені знати? Може три чи чотири. Я не дивилась.
У тілі з'явилася незвичайна слабкість і я нарешті відійшла від кульки, що миготіла поперед мене. Хтось її спритно впіймав на залізну тацю, але я вже не бачила. В очах потемніло, а у вухах стояв гул. До горла почали підходити спазми нудоти і я щосили намагалася придушити в собі це почуття. Тепла магія поруч, що почала входить до моїх долонь, допомогла заспокоїти розум і я нарешті прийшла до тями, бувши притиснутою спиною до грудей світловолосого хлопця.
- Я Лукас, і також світло. Вітаю! - Посміхаючись прошепотів мені сіроокий красень.
- Дякую.
- Дівчинку до лазарету. Їй потрібно відпочити.
- Ні! - Вигукнула в паніці.
Спогади про ганьбу, майже забулися і мені дуже не хотілося їх будити. Тим більше мої долоні зцілили. А почувала себе вже добре.