Читати книгу - "Мільйон на рулетці"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Він розважався. Але не отримував втіхи.
Я знав, що скоро він вибухне.
Чекати довелося недовго.
— Ну все, — сказав Мишко, дивлячись у дзеркало, — ми вже виїхали за місто.
Машина з громилами, як і раніше, їхала слідом.
— Якого біса? — похмільного Мишка це дратувало все більше і більше.
— Ей, виродки, ми вже на сороковому кілометрі.
А коли ми проїхали ще півгодини, він не витримав:
— Набридли.
Мишко зупинився біля узбіччя, вийшов з машини і попрямував до автомобіля з бойовиками із «Золотого Дракона», що зупинився позаду нас.
Я навіть не глянув у його бік. Сидів і курив.
Мишко повернувся хвилин через п’ять, кинув мені кобуру з пістолетом і кілька нових обойм. Дві точнісінько такі самі він залишив собі. А от гроші, що він знайшов у кишенях побитих ним громил, їхні золоті годинники, браслети, ланцюги і персні, він кинув на панель між нами.
— Купа грошей, — сказав я.
— Ага, — мовив Мишко.
— Можна почати велику гру, — зауважив я.
— Авжеж.
— Заробити грошей, — я продовжував розвивати думку, яка в однаковій мірі хвилювала нас обох із учорашнього вечора, — повернутися і порішити їх усіх.
— До одного, — підтримав мене Мишко.
Я навіть здивувався, що кожен із нас ще до цієї зупинки вирішив повернутися назад. Ще не знаючи як, коли, але обов’язково довести справу до кінця. Чого б це не коштувало.
— То що? — запитав Мишко.
— Уперед.
Але він не зрушив з місця.
Тоді я мовив ті чарівні слова, які він хотів почути:
— Виграш поділимо порівну.
— Супер, — сказав Мишко, усміхнувся і дав газу.
6Ми їхали навмання. До першого з міст, у якому було б хоч якесь казино і стіл зі справною рулеткою.
Розділ 9«Хоч якесь казино»
Надмірна впевненість? Та ні — надмірний професіоналізм. Переконання що все, що відбувається, починаючи від підгоряння млинців, кількості хітів в автомобільному приймачі і закінчуючи падінням на землю гігантського метеорита, як і обертання рулетки, підпорядковується математиці. Тільки математиці. Причому все, що завгодно. Будь-що можна представити у вигляді чисел, і вивести закон імовірності будь-якої події.
А без теорії імовірності, на основі якої будуються всі системи без винятку, нема сенсу підходити до рулетки. Навіть система, що складається з дат ваших численних шлюбів, працюватиме тільки в поєднанні з розрахунками імовірності випадання виграшу на «нуль чотири» — день народження вашої третьої і поки ще коханої дружини.
Навіть граючи на «тринадцять», треба насамперед пам’ятати, що містицизм тринадцяти існує виключно у вашій голові. Рулетці начхати, коли народився перший з підстрелених вами гопників. Тому і «тринадцять», і будь-яке інше число може випасти не частіше одного разу із тридцяти семи кидків.
Правда, у січні тисяча дев’ятсот шістдесят третього року в італійському казино «Сан-Венсент» якийсь англійський актор, граючи в рулетку, у трьох партіях підряд виграв біля тридцяти тисяч доларів, тричі ставлячи на «сімнадцять». Але ймовірність випадання одного номера тричі підряд співвідноситься як один до сорока шести тисяч з гаком. Хочете точніше? 1 до 46.656.
Ніякого везіння, ніхто не виграє з заплющеними очима. Ніякі плювки убік церкви, ніякі порвані шкарпетки, ніяке срібло в кишені і ніяке погойдування на стільці не допоможуть вам виграти. Тільки математика.
Але і вона буває безпорадною. Іноді.
2Ми в’їхали в якесь малюсіньке містечко з розтрощеними на щебінь тротуарами, зі старими деревами і малюсінькими статуями під дахами двоповерхових будинків.
— Ей, — опустивши скло, покликав Мишко офіціанта, який нудьгував біля ангара з назвою «Ресторан „Сімейний“». — Де тут казино?
— На вокзалі, — відповів той.
— А як до нього добратися?
Вокзал виявився невеликим, обшарпаним будинком з двома приміщеннями, що ледь піднімалися над рейками перону. Казино, відповідно, було такого ж рівня — кімната в колишньому залі чекання на другому поверсі. До того ж, зачинена.
Напис на дверях сповіщав, що заклад відчинять лише о сьомій вечора. За мутним склом дверей було видно два накриті сірими матер’яними чохлами рулеткові столи, більярдний стіл, ігрові автомати і стійку бару — класичний набір для подібного рівня закладів.
— Ну що?
— Почекаємо, — сказав я.
— Добре, — погодився Мишко.
ЗЧекати довелося довго. Ми встигли виспатися в машині, поспілкуватися з огрядним міліціонером, який хотів відкрутити номер нашого авто, попити кави і пообідати.
Із двох столів придатним для гри виявився тільки один.
— Отакої, — сказав Мишко, коли побачив табличку в обмінному пункті:
«Жетони для гри в рулетку — п’ятдесят копійок»
— Яка у вас максимальна ставка? — запитав я.
— П’ять жетонів.
— Не густо, — мовив Мишко.
— Пусте, — відповів я і виклав перед дівчиною п’ять сотень. — На всі.
Фішки дійсно виявилися залізними жетонами для камери схову. І щоб перенести їх усі до столу, довелося зробити дві ходки.
А коли я поставив на «чорне», виграв п’ятдесят копійок.
Це було смішно. Особливо після сьогоднішньої розмови:
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Мільйон на рулетці», після закриття браузера.