read-books.club » Фентезі » Граф Дракула 📚 - Українською

Читати книгу - "Граф Дракула"

223
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Граф Дракула" автора Брем Стокер. Жанр книги: Фентезі. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 16 17 18 ... 102
Перейти на сторінку:
пропозиції, а сьогодні відразу три. Уяви собі! Три пропозиції в один день. Чи не жахливо це! З них дві пропозиції мене просто засмутили, ні, справді, мені дійсно шкода цих двох бідолах. Міно! Люба! Я така щаслива! Я розповім тобі про три пропозиції, але ти повинна тримати це в секреті, люба моя, від усіх, окрім Джонатана. Йому ти, звичайно, скажеш, бо, якби я була на твоєму місці, то напевно все говорила б Артуру. Отже, люба моя, слухай: перший прийшов якраз перед сніданком. Я вже говорила тобі про нього — це пан Сьюард, головний лікар психіатричної клініки. Він здавався дуже холоднокровним, але я все-таки помітила, що він нервується. Він говорив, яка я йому стала дорога, незважаючи на короткий термін нашого знайомства; говорив, що я була б для нього моральною підтримкою і радістю життя. Потім він говорив мені про те нещастя, яке принесе йому моя відмова; але коли побачив мої сльози, то відразу урвав розмову на цю тему, назвавши себе твариною і сказавши, що у жодному разі не бажає мене більше турбувати. Перервавши своє освідчення, він запитав, чи не зможу я покохати його в майбутньому; у відповідь на це я похитала головою; руки його затремтіли; після певного вагання він запитав, чи не люблю я когось іншого. Я вирішила, що мій обов'язок — сказати йому правду. Почувши відповідь, він підвівся і, взявши обидві мої руки в свої, сказав дуже урочисто і серйозно, що сподівається, що я буду щаслива; крім того, просив мене запам'ятати, що коли мені знадобиться друг, він за будь-яких обставин буде до моїх послуг. О, дорога Міно, я не можу втриматися від сліз, і ти повинна вибачити мені, що цей лист зіпсований плямами. Звичайно, дуже приємно вислуховувати освідчення, все це дуже мило, але страшенно гірко бачити нещасну людину, яка щойно сказала тобі відверто і чесно, що кохає тебе — і йде від тебе з розбитим серцем. Люба моя, я повинна закінчити листа, оскільки почуваюся огидно, навіть незважаючи на те, що безмежно щаслива.

Увечері.

Щойно пішов Артур, і тепер мені спокійніше, ніж тоді, коли вранці обірвала цього листа; отже, можу продовжувати розповідати далі. Отож, люба моя, номер другий прийшов після сніданку. Це американець із Техасу, дуже славний хлопець, причому він до того молодо і свіжо виглядає, що просто не віриться його розповідям про подорожі стількома країнами і про пережиті ним пригоди. Містер Квінсі П. Моріс застав мене саму. Перш за все я повинна попередити тебе, що містер Моріс не завжди говорить на американському жаргоні — тобто він дуже добре вихований і освічений, щоб так розмовляти з чужими або при сторонніх; але коли ми наодинці, в своєму інтимному колі, то, прагнучи мене цим розважити, він страшенно кумедно базікає на своєму забавному жаргоні та вживає на диво курйозні вирази; я думаю, він просто їх вигадує і вставляє у всі свої промови; втім, це виходить у нього дуже вдало. Отже, слухай далі: містер Моріс усівся біля мене життєрадісний і веселий, як завжди, але помітно було, що й він нервується. Він узяв мою руку і ніжно заговорив:

«Міс Люсі, я добре знаю, що невартий зав'язувати шнурки на ваших черевиках, але переконаний, що якщо ви чекатимете, доки знайдете гідного вас чоловіка, вам доведеться піти й приєднатися до семи євангельських дів зі світильниками. Чи не хочете ви пошкандибати зі мною поряд, пройти мирський шлях і разом потягнути житейську лямку?»

При цьому він був так гумористично радісно налаштований, що мені було набагато легше відмовити йому, ніж лікарю Сьюардові; я відповіла йому так зрозуміло, як тільки зуміла, що про шкандибання нічого не знаю, нічого не розумію, зовсім не зажурена і жодних лямок тягнути не бажаю. Тоді він сказав, що йому все здається дуже зрозумілим. Потім, люба моя, не встигла я й слова мовити, як він вибухнув цілим потоком освідчень у коханні, поклавши до моїх ніг душу й серце. Цього разу в нього був такий серйозний вигляд, що я ніколи більше не думатиму, ніби безтурботні чоловіки завжди жартівливі — ні, іноді вони бувають і серйозні. Мені здається, що він помітив щось таке в моєму виразі обличчя, що його зачепило за живе, оскільки він на мить замовк, а потім заговорив із ще більшим запалом, так запально, що за це одне я могла б його покохати, якби моє серце було вільне:

«Люсі, ви дівчина з чистим серцем, я це знаю. Я б не був тут і не говорив би з вами про те, про що говорю зараз, якби не знав, що ви пряма, смілива і правдива до глибини душі. Тому прошу вас сказати мені відверто, як чесна людина сказала б своєму другові — чи є у вас хто-небудь у серці, кого ви кохаєте? Якщо є, то обіцяю ніколи більше не порушувати цього питання і залишитися, якщо ви дозволите, тільки вашим щирим другом».

«Так, я кохаю іншого, хоча він досі ще не освідчувався мені в коханні…» Я добре зробила, що сказала йому все відверто, оскільки після мого зізнання він неначе перемінився і, простягнувши руки, взяв мої — здається, я сама подала їх — і дуже сердечно вимовив:

«Спасибі, мужня дівчино. Краще спізнитися, зробивши пропозицію вам, ніж вчасно виграти серце будь-якої іншої дівчини. Не плачте, люба! Не треба через мене хвилюватися, я твердий і не пропаду, я стійко перенесу свою невдачу. Але якщо той один, хто не підозрює про своє щастя, не скоро здогадається про нього, то він матиме справу зі мною. Маленька дитинко, ваша щирість і чесність зробили мене вашим другом; майте на увазі, це трапляється рідше, ніж коханий; в усякому разі, друг менш егоїстичний. Люба! Мені доведеться здійснити досить довгу, тужливу подорож, доки я не відправлюся до прабатьків, тому дуже прошу подарувати мені один поцілунок — це осяє моє похмуре життя; ви маєте право ощасливити мене ним, звичайно, якщо тільки схочете, люба, адже той чудовий хлопець — він повинен бути чудовим, інакше ви б його не покохали — ще не робив вам пропозиції».. Цим він мене остаточно переміг. Міно, адже це було мужньо, і ніжно, й благородно для суперника — чи не так? І при тому він був такий засмучений; я нахилилася до нього і поцілувала його. Він підвівся, тримаючи мої руки в своїх і, коли подивився мені просто в обличчя,

1 ... 16 17 18 ... 102
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Граф Дракула», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Граф Дракула"