Читати книгу - "У пошуках легенди Книга 1 "Неймовірні пригоди", Yu Lee"

– «Хто ж вона така чорт забирай! Коли він встиг познайомитися з такою дівчиною», – думала я і приходила у розпач. Вся хоробрість одразу кудись зникла.

– Щось тут якось жарко, – раптом заговорили дами довкола мене, і відступили, зашелестівши своїми спідницями.

– «Все ж якась частина моєї сили вирвалася назовні», – подумала я. А цей шелест привернув увагу Ніка і він побачив мене.

– О, батьку, ще забув сказати, – посміхнувся він і глянув у мій бік. – Моя обраниця ще дуже гаряча дівчина, яку можу остудити тільки я, – і він, посміхаючись, підійшов до мене.

– Що ти робиш? – зашипіла я, зовсім не розуміючи його дій.

– Як що? – усміхався він. – Роблю тобі пропозицію.

– Ооох! – здивувався король, коли побачив до кого підійшов його син, адже він, як і я, не очікував такого результату. – Наш Генерал, виявилася принцесою? – спитав він.

– Більш того! Вона правителька драконів! – заявив Нік з гордістю від чого вже весь зал ахнув. – То що,  ти ж станеш моєю дружиною, Анко? – прошепотів він мені, при цьому тримаючи за руки і дивлячись прямо в очі. 

Я від спантеличення не знала що робили і озирнулась у різні боки в пошуках підтримки. Том з Ліфумією зупинили свій танок і уважно стежили за нами. Подруга при цьому була дуже задоволеною. Знайшовши у натовпі Августія, я побачила що він навіть виронив тарілку з закусками, і ошелешено дивився в наш бік, від такого навіть мені в цій ситуації стало веселіше.

Я подивилась на Ніка, який чекав на мою відповідь тримаючи мене за руки, але я не знала, що й сказати, адже все стало зовсім заплутаним. Як це я... та ще й заміж. У мене це в голові не складалось. Пару хвилин тому я взагалі прибити його хотіла, а тут... Я все думала що сплю, але чітко відчуваю прохолоду його рук, які заспокоювали мене.

– Я? Жартуєш? Або сплю? – запитала я.

Мені раптом стало дуже ніяково, що на мене дивився такий натовп народу. Погляди, які я відчувала, були різними. І заздрісними та цікавими, деякі з них були добрими. Але все ж таки головна моя увага була зосереджена на людині, яка з любов’ю дивився на мене.

– Це не сон, моя суджена, адже у сні не буває такого кохання, якого я до тебе відчуваю, – говорив він мені ніжно.

– Тоді я не маю права відмовлятися, – посміхнулася я йому, і він на радостях знову поцілував мене.

Гості зааплодували, вони були раді, що стали свідками такої картини.

Заграла музика і всі вони знову повернулися до своїх розваг, хто танцював, а хтось пішов до столу, щоб перекусити, і, звичайно, всі обговорювали те, що сталося. Августій ​​же просто вилаявся, адже статус нареченої принца трохи ускладнював йому завдання командувати мною як Генералом Альянсу, але він на цей випадок теж уже мав деякі міркування.

– Ну що ж мої любі, не чекав я, що цей вечір стане таким цікавим! – сказав король. – Підійдіть до мене, – попросив він і ми підійшли. Після цього він сказав. – Ех, синку, я й припустити не міг, що твої захоплення драконами чимось подібним закінчаться, але я дуже радий такому фіналу! – сказав він посміхаючись.

– «Хто б казав», – раптом подумалося мені. – «Наскільки я пам'ятаю, мати Ніка взагалі була чистокровним драконом. Тож яблучко від яблуньки недалеко впало». – Нік глянув на мене і навіть посміхнувся, мабуть він почув мої думки які я і не збиралась приховувати.

– Мені просто пощастило, адже я закохався в цю дівчину ще до того, як вона стала драконом, – зізнався він.

– Ти хотів сказати «Ми стали драконами», – поправила я його, на що король здивовано подивився на нього.

– Ну... батьку, ти розумієш..., – почав він намагаючись підібрати слова. – Моя мати... тобто королева, теж була з роду драконів. Тому твій син теж дракон, – зізнався він.

– Так от воно означає, як усе склалося, – засміявся король. – А я навіть не підозрював про це. Тоді я вітаю вас мої любі, що ви знайшли один одного! Давайте я вас ще раз обійму! – сказав король і виконав свої слова.

– «Щось надто багато обіймів останнім часом», – подумала я.

– «І не кажи», – погодився зі мною Нік. Після чого ми спустилися до гостей і весь вечір танцювали як тоді, на Ельфійському карнавалі, не помічаючи нікого навколо, а тільки насолоджуючись один одним…, – А точно! – раптом згадав він щось важливе. – Відповім на ще одне твоє питання як бонус.

– Це яке? – здивувалася я.

– Це не кінець, моя люба наречена, — це лише початок! – і посміхаючись він захопив мене кружляючи в танці.