Читати книгу - "Стів Джобс"

«Він дуже, дуже чутливий чувак. Це одна з речей, яка робить його антисоціальну поведінку, його грубість такими підсвідомими. Я можу зрозуміти, чому товстошкірі й нечутливі люди є брутальними, але ж не чутливі! Якось я його запитав, чому він так біситься через будь-що.

А він відказав: «Але ж я швидко відходжу», Стів має дитячу здатність реально себе накрутити через щось, але потім охолонути. Щоправда, бувають часи, коли він дуже чимось засмучений, тоді, щоби віднайти катарсис, він мусить когось образити. І, мені здається, він думає, що вільний і має щось на зразок ліцензії це робити. Йому здається, що звичні не юридичні обов’язки його не стосуються. І оскільки він сам є неймовірно чутливим, то добре знає, як розумно й ефективно когось скривдити. Так і чинить».

Час від часу мудрі колеги відтягували Джобса вбік і намагалися його спам’ятати. Лі Клоу був справжнім майстром. «Стіве, можна тебе на хвилинку?» — тихенько кликав він Джобса, коли той у черговий раз принижував когось перед колективом. Він ішов з ним до офісу і там пояснював, як важко всі працюють. «Коли ти принижуєш їх, це швидше підриває, ніж стимулює», - пояснив Лі Стівові під час однієї такої розмови. Джобс перепросив і сказав, що зрозумів усе. Але пізніше оступався знову. «Я просто такий, який є», -виправдовувався він.

Одна річ, правда, змінилася: пом’якшало ставлення до Білла Ґейтса. Microsoft виконувала свою частину угоди, укладеної в 1997-му, стосовно розробки висококласного програмного забезпечення для комп’ютерів Macintosh. Тим паче що компанія трохи здала позиції і не могла рівнятися з Apple, коли та перебувала у центрі уваги. У Ґейтса та Джобса було різне бачення продукції та інновацій, але їхнє суперництво породило в кожному дивовижний самоаналіз.

Під час конференції «Всі речі цифрові», яка відбулася в травні 2007 року, колумністи газети Wall Street Journal Волт Мосберг і Кара Свішер намагалися влаштувати спільне інтерв’ю Джобса та Ґейтса. Мосберґ спершу запросив Джобса, котрий рідко відвідував подібні конференції, і, на диво, той погодився за умови, якщо й Ґейтс прийде. Почувши це, Ґейтс теж прийняв запрошення.

Мосберґ планував, що спільний вечір мине в задушевній дискусії, а не дебатах. Але сподівання похитнулися, оскільки того ж дня під час іншого інтерв’ю Джобс дозволив собі критикувати Microsoft. На запитання, чому програмне забезпечення iTunes від компанії Apple настільки популярне на комп’ютерах Microsoft, Стів пожартував: «Це все одно, що подати склянку води з льодом комусь, хто горить у пеклі».

Тож коли надійшов час зустрічі Ґейтса та Джобса у зеленій кімнаті перед їхнім спільним інтерв’ю, Мосберґ хвилювався. Першим з’явився Ґейтс разом зі своїм референтом Ларі Коеном, який уже встиг переповісти йому Джобсову «шпильку». Кількома хвилинами пізніше прибув Стів. Ухопив пляшку води, що стояла в контейнері з льодом, і сів. Запала мовчанка. За мить Ґейтс сказав: «Що ж, гадаю, я репрезентую пекло». Він посміхався. Джобс у відповідь теж нагородив його усміхом і протягнув пляшку з льодяною водою. Ґейтс розслабився, і загальна напруга спала.

У підсумку склався неперевершений дует. Кожен вундеркінд цифрової ери говорив про іншого спершу обережно, а потім навіть

із теплотою. Запам’яталися їхні щирі відповіді на запитання, яке поставила з аудиторії технологічний стратег Ліз Баєр про те, чого вони обоє навчилися, спостерігаючи один за одним. «Ну, я багато віддав би, щоби мати такий смак, як у Стіва», — відповів Ґейтс. Залунав напружений сміх; усі пам’ятали, що десять років тому Джобс звинуватив у цілковитій відсутності смаку. Ґейтс наполіг, що го

ворить серйозно. Джобс, за його словами, мав «уроджену смакову інтуїцію». Він пригадав, як вони зі Стівом разом переглядали програмне забезпеченим компанії Microsoft для комп’ютерів Macintosh: «Я бачу, як Стів приймає ріщення, керуючись людським сприйняттям, яке, як ви знаєте, мені важко пояснити. Те, як він створює речі, це щось відмінне і, як на мене, навіть магічне. Просто «ух ти!».

Джобс почав із самого низу. Пізніше він зізнався, що йому просто дах знесло відвертістю та люб’язністю Ґейтса. У відповідь Стів був також відвертим, хоча й не таким люб’язним. Він пояснив розподіл функцій між компаніями: Apple забезпечувала технологію створення наскрізного інтегрованого продукту, а Microsoft — відкритість до ліцензування свого програмного забезпечення для конкуруючих ринків. На музичному ринку інтегрований підхід, запропонований у вигляді пакета ITunes-iPod, працював добре, але щодо персональних комп’ютерів, то розподіл ролей із Microsoft був ідеальним. На додачу зімпровізував і запитав, який підхід краще спрацює з мобільними телефонами...

Потім Джобс висловив проникливу думку: відмінність у філософії дизайну привела до того, що Apple не найкраще співпрацювала із іншими компаніями. «Оскільки ми з Возом почали з того, що весь продукт створювали самі, нам важко давалося партнерство з іншими людьми, - сказав Стівен. - Гадаю, якби в нашому ДНК було більше зговірливості, це пішло б нам на користь».

iPHONE

продукт «Три революції В одному»

iPod, із котрого можна подзвонити

У 2005-му продажі плеєра iPod злетіли до небес. Того року компанія продала неймовірних двадцять мільйонів пристроїв - утричі більше, ніж попереднього року. Продукт ставав усе важливішим у рядку прибутків, заробивши 45% від сумарного доходу компанії того року. Він настільки «відполірував» імідж компанії, шо перетягнув на себе славу й продажі комп’ютерів Macintosh.

Це змусило Джобса хвилюватися.

— Він постійно думав про те, пдо саме може нам нашкодити, — пригадує Арт Левінсон, член ради директорів.

Стів дійшов висновку: «Прилад, котрий зжере наш шматок пирога, - це стільниковий телефон». Як він пояснював раді директорів, ринок фотокамер багато втратить через те, що сучасні телефони мають вмонтовані камери. Те саме могло статися з iPod, якщо виробники почнуть умонтовувати в телефони ще й плеєри. «А оскільки кожен має телефон, то навіщо буде тягати з собою iPod?»

— аргументував Джобс.

Стратегія вимагала від нього піти на щось таке, чого не було в його ДНК, у чому він раніше зізнався Ґейтсу: на партнерство з іншою компанією. Він почав перемови з Едом Зендером, новим виконавчим директором компанії Motorola, щодо їхньої популярної марки RAZR — телефону з умонтованою цифровою камерою. Стів пропонував умонтувати в нього й iPod. Так народився ROKR. Але цей млинець вийшов грудкою: ROKR бракувало привабливого мінімалізму плеєра iPod і зручної тонкості телефону RAZR. Бридкий на вигляд, складний у завантаженні музики, ще й із