Читати книгу - "Не моя, Елла Савицька"

- Минулого разу, коли ми тут були, ти сказав ризикнути, не думаючи ні про що. Зробити те, чого ніколи раніше не робила. Я побоялася. Тоді мені не вистачило рішучості. Не тільки в цій ситуації.

Стас згадав той день. Перехилився і переліз до Насті, тримуючись однією рукою. Другу поклав їй на талію і притиснув до себе, побачивши, як тремтять її ноги від страху. Розумів, скільки сил коштувало їй подолати свій страх. Приклавши зусилля, Настя відірвала одну руку від огорожі і вчепилася в Стаса. Під ногами величезний обрив, головне не дивитися вниз, інакше закрутиться голова. Глянула в карі очі і потонула у власному відображенні.

- Настю, не тремти так, я втримаю тебе! - сказав серйозно Стас і ще міцніше притиснув до себе.

- Я знаю, - кивнула дівчина. - Мені знадобилося надто багато часу, щоб це зрозуміти. І я так само знаю, що якщо відпущу і другу руку і раптом оступлюсь, ти все одно втримаєш. - Стас кивнув. - Пробач, що не зробила цього ще тоді. Я не можу шкодувати про скоєне, бо тоді б у мене не було Лексі. Я шкодую тільки про те, що так довго мучила тебе і себе. А ще про те, що Алексія не твоя донька.

У Стаса в грудях защеміло від щирого признання коханої. Якби він погано знав Настю, то можливо ставив би багато питань. І чому так довго зволікала? І як могла не зізнатися в згвалтуванні? Що завадило зателефонувати і просто розповісти все? І ще багато - багато інших. Але він знав її дуже добре, щоб зрозуміти все і без пояснень. Його Настя - еталон самопожертви і всепрощення. Вона краще підставить другу щоку, ніж дасть здачі. На благо інших готова страждати сама. Він обов'язково навчить її бути якщо не жорсткіше, то хоча б давати відсіч. А якщо не вийде, то для цих цілей у неї завжди буде він. Той, хто не дозволить більше заподіяти біль або принизити. Хто роздере на шматки кожного, хто наважиться образити або хоча б криво подивитися в її сторону.

- Коли я стану твоїм чоловіком, Алексія не просто стане моєю дочкою, а ще й старшою сестрою нашим дітям, - вигнув брову Стас, даючи зрозуміти повну серйозність своїх намірів.

У Насті очі заблищали. Як вона могла не помічати його любові? Не відчувати глибину почуттів, які Стас відчував до неї ось уже скільки років? Їй ніколи не повернути тих років, але зате попереду тепер багато часу, щоб довести йому свою власну любов.

- Я кохаю тебе, Стасе, - відірвала другу руку і провела пальцями по широких, покритих легкої щетиною вилицях. Серце билося як божевільне, але не від страху. Воно більше не боялося. Воно заходилося від переповнюючих почуттів. Любові, щастя і перших кроків до нової себе.

- Я теж кохаю тебе, Настя, - відповів Стас, накриваючи її долоню своєю і міцно стискаючи. - Завжди кохав і завжди буду кохати. У тобі - все, а я весь в тобі.

КІНЕЦЬ