read-books.club » Романтична еротика » Не моя, Елла Савицька 📚 - Українською

Читати книгу - "Не моя, Елла Савицька"

160
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Не моя" автора Елла Савицька. Жанр книги: Романтична еротика. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 164 165
Перейти на сторінку:
Епілог

- Стас, а коли я повернуся, ти ще не поїдеш? - спитала Лексі, закидаючи рюкзачок на заднє сидіння автомобіля. Дідусь зажадав тиждень на проведення часу з онукою без сторонніх. Ніяких нянь, Насті, лише вони удвох в Парижі та Діснейленді. Віталій Олегович спеціально відклав усі справи, щоб відвезти онучку на самі незабутні канікули, як він стверджував. Настя тільки рада була. Після того, як розлучення з Віктором було оформлено офіційно, вони з Алексією задихали на повні груди. Та й зі Стасом наодинці вже дуже хотілося провести час.

- Звичайно, малятко! - відповів хлопець, укладаючи дівчинку в міцні обійми. - Я тепер від тебе нікуди не подінуся.

- Клянешся?

- Клянуся.

Маленькі ручки знову обхопили його шию, викликаючи у Насті прилив надзвичайної ніжності. Дивна річ, але Стас не ставився до її дочки відчужено або холодно. Навіть навпаки. Не дивлячись на те, що Лексі була не його дитиною, це не стало каменем спотикання. Він з готовністю займався з нею вокалом, наспівуючи не завжди дитячі пісні вперемішку з репом, але Лексі намагалася встигати за ним і вже через кілька днів таких ось невимушених занять практично читала реп, якщо це можна було так назвати. Настя стримувала посмішку, слухаючи їх і щиро намагаючись не розсміятися, адже вони обидва дуже старалися, але не завжди виходило. За що її тут же карали лоскотом, якщо наздоганяли. А наздоганяли вони завжди. Ці двоє взагалі швидко знайшли спільну мову. Віктор теж приїжджав. Привозив донці подарунки. Забирав її на прогулянки. Правда поверталися вони досить швидко. З Машею Настя не бачилася, але як їй розповіла Аріна, колишня подруга переїхала до Свіридова в Київський будинок. Мабуть втративши разом все, Віктору знадобився хоч хтось поруч, щоб не злетіти з котушок. Або щоб створити нову «ідеальну» сім'ю.

- Бувай, матусю. Ти будеш сумувати? - Лексі міцно обняла Настю за талію. Дівчина посміхнулася.

- Звичайно! Ти головне час добре проведи. Потім розкажеш, що тобі там найбільше сподобалося.

- Що значить найбільше? Алексії все сподобається, вже я постараюся. - Віталій Олегович теж чмокнув дочку на прощання в щоку. А після потиснув руку Стасові. - Відпочивайте тут, голубки.

Настя губу прикусила, а Стас реготнув тільки, спостерігаючи, як Свіридов старший сідає слідом за Лексі в машину, і та рушає з місця. Хлопець вже дочекатися не міг, коли вони залишаться наодинці. Не те, щоб у них сексу не було давно. Всього п'ять годин тому востаннє, але йому було мало. Йому завжди було недостатньо. Останні півроку, які хлопець витратив на організацію свого першого сольника, пройшли в божевільному ритмі. Підготовки, щоденні репетиції, через які Багіров загримів до лікарні з перевтомою. Провалявся кілька днів під крапельницями, а потім в тому ж режимі взявся відточувати кожен номер, доводячи до досконалості. Благо майже вся команда, з якою він працював у колишнього продюсера, пішла до нього. З хлопцями було простіше. Вони здорово допомагали. Новий гітарист виявився дуже здібним і вже за короткий термін безпомилково виконував всі свої партії. Кожен чітко виконував свою роботу, і хоч поводитися самому без продюсера було в рази складніше, це було того варте. Квитки були розпродані за два місяці до призначеної дати. Коли Стас стояв на сцені перед десятитисячною залою в одному з найбільш великих Київських концерт холів, він відчував себе переможцем. Не над кимось. Над самим собою. На нього дивилися двадцять тисяч очей, і хор відповідного співу публіки віддавався у вухах диким захопленням. Його пісні знали напам'ять. Його тексти читали, ніби вчили днями безперервно. Зал гойдався і пульсував в ритмі музики. У ВІП зоні сиділи мама та Настя. Лілія Святославівна нічим не дорікнула а ні Настю, а ні Стаса, коли син привіз її колишню ученицю додому і сказав, що вони тепер разом. Засуджувати? Виховувати? Ні до чого. Він дорослий чоловік. І зробив свій вибір. Чи буде він правильним - покаже час. Поки ж їй як матері вистачало того, з якою гордістю Анастасія спостерігає за її сином зі свого місця і підспівує йому, точно знаючи слова на пам'ять. Як найбільш затребуваний артист країни кидає погляди на дівчину, виконуючи пісні, і підморгує їй. Головне, що син був щасливий. Адже це найголовніше для матері.

- Адже ми добре відпочинемо! - промовив чуттєвим голосом Стас і на Настю покосився, коли автомобіль виїхав за ворота. А потім раптом підхопив свою жінку на руки і відправився в будинок. Настя розсміялася.

Через півтори години активного відпочинку, після якого обидва відчували себе виснаженими і щасливими, Настя потягнула Стаса в душ. Потім пара одяглася і сіла в червоний спорткар. Дівчина виявила бажання покерувати, а Багіров і не був проти.

- Куди їдемо? - запитав, знову роздягаючи кохану жадібним поглядом.

- Дізнаєшся. - Настя потягнулася, ковзнула по його губах своїми і хотіла було завести машину, як чоловіча рука знову притягнула її до себе. Нахабний язик увірвався крізь губи, і хлопець поглибив поцілунок. Долоня поїхала вгору по нозі, знову збуджуючи, як ніби двадцять хвилин назад вони не вибралися з ліжка.

- Зупинись, інакше ми не доїдемо куди я планую, - переводячи дихання з посмішкою попросила Настя.

- А може, ну його до біса? - Стас теж уже завівся. Потягнувся і прикусив її нижню губу. Пальці зухвало забралися під трусики. Настя ноги стиснула.

- Ні. Це важливо. Правда.

Сяк-так змусивши хлопця взяти себе в руки, все ж завела двигун, і через якийсь час зупинилася біля підніжжя пагорба, який вів до напису HOLLYWOOD.

- Що ми тут робимо? - поцікавився Стас, вилазячи слідом за коханою з машини і переплітаючи пальці рук. Настя не відповіла. Просто повела його за собою наверх. Підійшла до огорожі і зупинилася.

- Я повинна була зробити це ще тоді. - повернулася до нього і розчепила руки.

- Ти про що? - не міг зрозуміти хлопець, спостерігаючи, як дівчина підходить до огорожі, робить глибокий вдих, нагинається та опиняється з іншого боку над урвищем, міцно вчепившись побілілими пальцями в дерев'яну балку.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 164 165
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Не моя, Елла Савицька», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Не моя, Елла Савицька"