Читати книгу - "Руйнуючи долі, Стів Маккартер "
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
- Два тигри. По одному з кожної руки. - пояснила Тревізо, роблячи крок назад і глибше заходячи до будинку.
- А я ж зелена Химерниця. - засміялася Барзе. - Наші тигри найсильніші. Третя частина нашого поєдинку не знадобиться.
- Ти спочатку другу виграй! - кинула їй Делоріс і повернулася до Ейр, шукаючи підтримки, але та похитала головою.
Барзе розставила руки в різні боки та розкрутила краплі. Сандрін демонстративно виставила одну руку вперед, показуючи, що зелені вогні кружляють лише на ній. Другу вона відвела убік. І теж усміхнулася. Зелена Химерниця, кажеш? Ну-ну.
- Готуйся! - скомандувала Селюстір, хоч і бачила, що противниці вже давно готові. - До бою!
Тигри виникли одночасно. Три. Два звичайних тигра Барзе і один гігантський із зеленим відливом Сандрін. Він виявився у півтора разу більшим за будь-якого з-поміж інших. Барзе відкрила рота. Таких вона ще не бачила. Нічого, у неї ж дві тварини.
Усі тигри одночасно загарчали. Її звірі відразу ж кинулися в атаку, на ходу підбираючи лапи для стрибка. Тигр Сандрін, навпаки, припав до землі, займаючи вичікувальну позицію. Двоє звірів одночасно стрибнули. Зелений тигр, що до цього нерухомо припав до землі, раптово вистрибнув зі свого місця не просто на ворогів, а забираючи вліво. Однією лапою він зачепив найближчого тигра, розвернувши його в повітрі, і уникнув, таким чином, бою відразу з двома ворогами. Миттю його щелепи зімкнулися на шиї свого розвернутого в повітрі дрібного родича. Декілька миттєвих лютих рухів головою в різні боки і на землю він уже приземлився один, в оточенні білого серпанку і гучного звуку битого скла. Інший тигр уже приземлився. Він тільки почав розвертатися. Різкий напад. Висока швидкість. Помітно вища, ніж у тигрів Барзе. Зелений звір збив свого другого супротивника. Врізався в нього і той покотився у бік Химерниці. Ще стрибок. Звір застрибнула зверху на свого ворога, впиваючись йому в шию зубами. Кілька секунд і з цим противником було покінчено. Тигр узяв невеликий розгін і стрибнув до Барзе, яка завмерла від несподіванки. Сандрін у повітрі розвіяла своє творіння, і зелену Химерницю обдало вітром із білого серпанку. Але блідою вона стала не від серпанку.
- Перемогла Андрекорв. - оголосила Тревізо. - Її тигр сильніший. Один один. - Химерниця зробила паузу. - Остання битва. Бій на мечах. До першої крові. Забороняється завдавати ударів у голову та область серця.
Химерниці почали знову виходити надвір, щоб не пропустити такої події. Вони гули, обговорюючи побачений бій звірів. В основному говорили про те, що Андрекорв боролася не чесно.
Барзе загарчала і створила собі два мечі. Сині. З вигнутими вістрями. Готова до бою. Вона запитливо подивилася на супротивницю, задравши підборіддя. Сандрін не поспішала. Браслет на лівій руці потеплішав. Дівчина усміхнулася і створила собі один меч. Усього один.
- Цього мені буде достатньо. - пояснила анне Сандрін Андрекорв.
Химерниці почали перешіптуватися. Перемога одним мечем, безперечно, виглядатиме яскравіше, ефектніше. І образливіше для противниці. Але чи не надто це скидається на хвастощі, які легко караються у двобої двох сильних Химерниць? Делоріс похитала головою. Що, що, а хезуватися Химерниці любили. Меч з плакучим серпанком. Плакучий меч. Так його прозвали солдати. Нижня частина меча ніби капала на землю, а верхня випаровувалась. Сандрін повільно підняла своє творіння на рівень очей, немов оцінюючи свою власну роботу. Бездоганно. Як витвір мистецтва. Вона зігнулася в атакуючій позі, руку відвела убік і трохи назад. Вона бачила, як у такій самій позі під час битви стояв Максуд. Їй видалося це ефектним.
- І що тут відбувається?
Делоріс обернулася. Максуд із Жазель підійшли до неї. Ще два драйтли стояли трохи далі за ними.
- Б'ються за місце командира. - пояснила Ейр, зітхаючи. - Давні звичаї. Варварські.
Поєднувач кивнув. Схоже, у Химерниць так заведено. Напевно, старий звичай. І якийсь дикий. А чого від них ще чекати?
- А Дезіре? - тихо спитав Максуд, щоб не здатися маршалом, який не в курсі того, що взагалі відбувається в його армії.
- Мабуть, убита. Я точно не знаю. - Делоріс виглядала трохи засоромленою і збентеженою.
- Готуйся. - пролунала команда від Тревізо. - В бій!
Максуд не хотів спостерігати за цією картиною. Одна Химерниця з вишкіром на обличчі та двома мечами явно не розуміла, на що вона наривається. Вона абсолютно точно не усвідомлювала, на кого вона замахнулася. А стежити за побиттям йому не хотілося. Він пробрався до Тревізо.
- Селюстір, що з Дезіре?
Та зітхнула, спостерігаючи за битвою. Андрекорв явно відчувала свою перевагу, не даючи, до певного часу, потрібного відсічі наполегливій Барзе.
- У бою червонява відсікла їй обидві руки.
Максуд шумно випустив повітря. Ось тобі і Химерниця, від якої віяло давньою могутністю. Він витер обличчя рукою. Погані справи. Йому здалося, що він знайшов з нею спільну мову. Почав її розуміти. Прекрасний воїн. Сильна Химерниця. Така могла і мала стати анне. Воїн підібгав губи і зітхнув. Велика втрата для його армії.
- Чому ти не стала командиром? - спитав він, ліниво повертаючись так, щоб краєм ока спостерігати, як Барзе відступає з видимим подивом на обличчі.
- Не хочу. - просто відповіла Тревізо.
Барзе скрикнула. Один із її мечів Андрекорв уже вибила в неї з рук. Барзе була у розпачі. Вона не могла пробити захист противниці. Ніяк не могла дістатися до неї. І весь час відчувала, що Сандрін лише грає з нею. Що та, якщо захоче, може закінчити бій будь-якої секунди. Вона загарчала і знову кинулася в атаку. Більше їй нічого іншого не залишалося. Вона хотіла стати командиром. Новим командиром. Безпомилкова ідеально виконана комбінація не принесла жодних плодів. Андрекорв передбачила всі її випади, розгадала всі хитрощі, а перед завершальним ударом перейшла у контрнаступ. Довго Барзе не змогла стримувати такого тиску. Коли Сандрін відскочила, то пролунав голос Тревізо:
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Руйнуючи долі, Стів Маккартер », після закриття браузера.