Читати книгу - "Бурштиновий Меч 3, Ян Фей"

.

Срібна Королева довго не говорила.

Майстри вищого класу над лісом підсвідомо дивилися на нічне небо. Всі більш-менш відчували себе трохи некомфортно. Зібралося сім чи вісім майстрів вищого класу, але вони не могли зупинити навіть юнака на піку закону. Найбільше їм було соромно за те, що вони не тільки не зупинили іншу сторону, але й дозволили іншій стороні втекти неушкодженою, перевернувши маєток Морозної роси догори дригом.

Серед усіх присутніх найпохмурішим було обличчя Королеви Відьом, за нею йшли Віллек і поранений Бредлі. Роєр, який зрештою зазнав невдачі, виглядав спокійним.

Після хвилини мовчання наказ Срібної Королеви надійшов знову.

Не потрібно гнати, негайно повертайтеся в Сад білих троянд.

1075

Розділ 1075

Замок Шовковиця розташовувався на березі невеликого озера під назвою Хазерой на захід від Рушти. На рубежі літа і осені в гладі озера відбивався замок і далекий горизонт. Снігова лінія гір Хазерой різко контрастувала з високими лісами та білими кленами. Це було одне з найвідоміших мальовничих місць поблизу імператорської столиці, але це також був королівський сад.

Однак імператорська сім’я зупинялася тут не часто. Вони проводили тут довге літо лише для того, щоб уникнути спеки. Після того, як на престол зійшла срібна королева Констанція, замок став використовуватися ще рідше. Можливо, вона навіть не відвідує його раз на два-три роки. Навіть якщо вона приїжджала, то залишалася менше місяця.

,

Незважаючи на це, в замку все ще перебували групи слуг та імператорської гвардії. Півмісяця тому в замку Малберрі замінили групу гірських служниць. Крім того, Лицарський полк Полум’яного Клинка помінявся місцями з Імперською гвардією. Це зробило замок набагато жвавішим.

Але сьогодні ввечері в цьому старовинному і елегантному замку на березі озера було незвично тихо.

.

Срібний місяць, Тіміс, повільно рухався над довколишнім лісом. Тінь білого клена простягалася вперед при місячному світлі, перетинаючи паркан і лісову стежку, залишаючи тінь на стінах замку.

Вітер розсунув хмари над нічним небом. За мить тінь на стінах замку почала рухатися і підніматися з-під землі. Поступово він перетворився на жінку, одягнену як відьма, з накинутою на обличчя вуаллю.

Жінка якусь мить постояла біля зубців і розгублено зазирнула на подвір’я. Подвір’я було непроглядно темне, а в стайнях не було світла. На стінах замку не було ні прихованих вартових, ні патрульної варти.

,

Зазвичай слуги в цей час спали. Однак замок мав хоча б мінімальну оборонну силу. Не було б так тихо, як зараз.

Вона насупилася і підійшла до краю стін замку. Місячне світло, що лилося з хмар, здавалося, матеріалізувалося під її ногами, утворюючи сходовий проліт. Вона спустилася сходами вниз і вийшла на подвір’я.

Ледь помітне сріблясте сяйво розпливалося на всі боки від її тіла, в одну мить охопивши весь замок.

.

Жінка підняла брову, наче щось зрозуміла. Однак саме в цей момент вона раптом озирнулася в той бік, звідки прийшла.

.

Вона начебто щось почула і збиралася йти, але саме в цей час в її очах промайнув слід злості. Вона підняла праву руку, і в її долоні раптом з’явилася кришталева куля завбільшки з долоню. На ньому постійно змінювалося кілька образів, немов мерехтливі вогники і тіні, що пролітають. Якби це була звичайна людина, вона не змогла б її чітко розгледіти, але вона могла в одну мить викарбувати один із образів у своїх очах.

Якби Брандо був тут, він би точно впізнав, що це сцена всередині готелю Кот і Борода.

Жінка підняла руку, і кришталева куля в її руці миттєво перетворилася на срібний пил. Її тіло також розлетілося, як розбите скло, розтанувши в місячному світлі в одну мить.

Як тільки жінка пішла, кілька маленьких чорних тіней легенько впали на міську стіну позаду неї.

.

Це були коти.

У чорного кота спереду на шиї був пов’язаний великий бант. Він допитливо озирнувся, а коли роззявив рота, заговорив характерним солодким голосом Стренджа, чому нікого немає? Навіть якщо лицарський полк відвів лорд, у замку має бути хоча б варта, чи не так?

Позаду чорного кота жовто-білий смугастий кіт раптом виявив нервовий вираз обличчя, почувши це. Він квапливо нагадав їй: Тсс, знизьте голос, міс. Добре, що тут нікого немає. Хочете залучити сюди всіх?

Бабаша, чого ти боїшся? Хіба ми не підтвердили, що Лицар Меча Полум’я вже поїхав, чи то для того, щоб підтримати битву лорда, чи то для того, щоб розправитися з тими дивними хлопцями в місті. У всякому разі, їх тут не буде. Решта хлопців разом узятих мені не зрівняються.

Міс, краще перестрахуватися, ніж потім шкодувати. Краще бути обережним. Бабаша нервово озирнувся: Це Імперія. Не забувайте, що Ататріс та інші теж тут.

?

Тут нікого немає. Цукровий горщик, який перетворився на чорного кота, байдуже глянув на замок, занурений у темряву. Вона підвела голову, обнюхала носом і здивувалася: Але в повітрі стоїть дивний запах. Здається, тут побував хтось із нашого роду. Дивно, я не впевнений. Невже у цієї жінки під командуванням такий сильний хлопець? Чи може це бути Королева Відьом?

.

Бабаша здивувався: Цієї жінки тут бути не може.

Ну, Цукровий горщик кивнув: Це справді не її запах. Дивно, невже в нашому поколінні відьом є такий могутній хлопець?

,

Перейдемо до справи, міс

.

Цукровий горщик зістрибнув з міської стіни і неухильно приземлився на луг у дворі, як справжній кіт. Він не видав ні найменшого звуку.

.

За нею, включаючи Бабашу, одна за одною стрибали три відьми, які перетворилися на котів. Вони обійшли подвір’я, але нікого не знайшли.

Тут нікого немає, міс. Той, хто говорив, був білим котом позаду Бабаші. Хоча він виглядав найменшим, він говорив голосом жінки середніх років.

.

Ця жінка дійсно ненадійна. Будьте обережні, промахніться, це може бути пастка.

Почувши слово пастка, у Бабаші стало дибки. Вона підсвідомо озирнулася, але на подвір’ї було так само тихо, як і раніше.

,

Заспокойся, Бабаша, навіть якщо є пастка, то для Господа. Срібна Королева не цікавиться такою старою жінкою, як ти.

Міс, білий кіт, який говорив раніше, раптом знову заговорив У замку хтось є.

.

Цукровий горщик кивнув. Вона також помітила його спереду ліворуч, у третій кімнаті.

.

Вона елегантно, як кішка, підійшла до вікна кімнати. Легким стрибком вона стрибнула на підвіконня і простягла кігті, щоб двічі повозитися з ним. Вона відкрила вікно щілиною, і звідти відразу ж