Читати книгу - "Дочка пірата, Лаванда Різ"

Енн ходила між гостей, приймаючи вітання, обіймаючись з кожним по черзі.

- Енн, нам тебе там так не вистачає! Як ти могла втекти, ще й Четмена із собою захопила! Ми ніби осиротіли! – наперебій почали вигукувати Ларі, Едвард, Кевін, та інші пілоти, оточуючи дівчину.

- Думаю, ми пробачимо цього чарівного дезертира, я маю на увазі, звичайно ж, Енн, а не Четмена, - вставив генерал Пруст. - Вона тепер вестиме самого правителя Химера, раптом він зіб'ється з курсу, адже так Енн?

- Вашій прозорливості, генерале, легко може позаздрити сам кронмаршал, - посміхнулася Енн, - сподіваюся побачити вас у цьому званні, рідко серед офіцерів старшої ланки можна зустріти таку розумну людину. А ви, хлопці, не пропадете, слухайте операторів, я намагалася їх навчити дбати про моїх хлопців.

- Вибачте, дико перепрошую, - розштовхуючи всіх, до неї пробирався Натан, - Ще раз вибачте, але мені потрібна моя сестра. Енн, ходімо, пройдемося зі мною. Тебе просто неможливо застати одну, – усміхнувся він, відходячи з нею убік. – Послухай, я такий радий за тебе …але ця радість стосується лише того, що тепер ти залишишся живою. В іншому, твій чоловік химер, Енн. І як твій рідний брат я від цього не в захваті, – його сірі очі дивилися на неї з жалем.

- Натане, любий мій! - Енн міцно обійняла його, відчуваючи, що Зур вже шукає її. — Але ж він мене любить, а я люблю його. І інакше не буде, ти ж знаєш, така доля! Але тепер ти можеш прилітати до мене, коли захочеш!

- Це вірно, Натане, - голосно промовив Зур, підійшовши до них ближче, - Все, що вона сказала правда. Тобі відкритий зелений коридор у космоторії Химера. І те, що я люблю її це теж правда, - в його чорних очах стрибали пустотливі іскри. - Наш сіпат стає занадто сильним, не дивуйся, я не тільки відчуваю її емоції, але навіть відчуваю те, про що вона говорить. Так, радість моя? - Зур міцно обійняв дівчину. - Не бійся, Натане, я зможу її вберегти! Ти ж цього боїшся? А давай повеселимо публіку та потанцюємо? – жваво заглядаючи їй у вічі раптом запропонував Зур.

- Як раніше? Піратські танці? – одразу ж запалилася вона з усмішкою. - Тоді я переодягнуся, а ти із Маком підбери музику! - І, цмокнувши його в щоку, Енн радісно втекла, сховавшись у замку.

Розтріпавши свою вишукану зачіску, надавши волоссю колишній природний вигляд, Енн відшукала свій звичайний простий одяг ще піратських часів, вузьку безрукавку і такі ж короткі без поясу штани, в яких вона більше була схожа на підлітка, ніж на мадонну Енн. Легке дряпання у двері, відволікло її увагу.

- Мені пощастило, що застав тебе тут саму, чи дружині правителя вже заборонено спілкування із молодими цікавими чоловіками? – хитро посміхнулися зелені очі.

- Не будь дурнем, Буне, я можу спілкуватися з ким захочу! - Усміхнулася вона йому.

- Точно, я ж забув, що він контролює тебе на відстані. А що це ти на себе напнула?! - щиро засмутив Бун, - З принцеси перетворилася на волоцюгу!

- У душі ми завжди залишимося піратами, волоцюгами космосу. От вирішили потанцювати в піратських ритмах, потанцюєш з нами?

- Слухай, Енн, я хотів з тобою поговорити, поки випала така можливість, - Бун запустив пальці собі у волосся, розгрібаючи мідно-каштанові кучері, а це було знаком того, що він нервує.

- Ти мене вже лякаєш, - Енн сіла на край ліжка. - Щось сталося?

- Ні ... хоча дещо трапилося - ти вийшла заміж! Жартую. Коротше, після свята я полечу з Натаном. - Бун зітхнув. – Тепер я впевнений, що тебе є кому оберігати, що ти щаслива, що я можу спокійно довірити тебе Зуру, тим більше, що з цих рук тебе вже не вирвати. Отже, я можу з чистою совістю влаштовувати своє життя. Я поговорив з генералом Прустом, він пообіцяв допомогти мені, щоб з мене зняли звинувачення в дезертирстві та втечі з місця відбування покарання. Стану цивільною особою, улагоджу свої справи, адже у мене є будинок на Везі.

 - Буне …а … ти що вирішив втекти? - розгублено прошепотіла Енн, - адже ти вже моя сім'я! - Вона рвучко схопилася, обіймаючи Буна, злякавшись, що її рідна людина, її близький друг кидає її.

- Ну, нехай твій Зур не сподівається, я все одно відвідуватиму тебе та батька. Не хвилюйся, ми будемо бачитися, інакше я вже не зможу. І як я знаю, твої брати теж мають свої плани.

- Але так далеко вони все одно не відірвуться, - продовжуючи обіймати його, відповіла Енн. - Мак із сім'єю залишиться на Химері, Жако поки що теж, Сеярін рветься на Аквазан, а Лакура тягне в космос, ось хто вічний мандрівник. Не пропадай, Буне ... я прошу тебе!

- Я пропаду, якщо зараз сюди увійде Зур і побачить у цій спальні пікантну сцену: усамітнена пара обіймається біля ліжка, - зі своєю звичайною іронією промовив він.

- Ти як завжди неповторний! - Розсміялася Енн, цілуючи його в щоку, - і знай, Буне Четмен, якщо раптом ти зникнеш, я сама тебе знайду! А тепер ходімо танцювати! Як каже наш батько: краще сум проганяти, ніж тікати від нього!

На галявині під динамічну подекуди агресивну, подекуди ліричну музику вже витанцьовували брати, демонструючи імперським гостям свою піратську невимушеність, залучаючи їх у свій танець. Але коли з'явилася Енн вони утворили велике коло, запрошуючи ритмічними хлопками в нього свою сестру та Зура.

- Ну, що, станцюємо зухвало та запально? - Усміхнувся Зур, обіймаючи її за талію.

- Ти в своєму розумі?! Ми ж пристойна сімейна пара, - лукаво проворкувала Енн, стягуючи з нього сорочку, - давай просто потопчемося на місці. - І різко відштовхнувши його від себе, вона першою почала танець волоцюг. Зухвалий танець з відвертою чуттєвістю, і в той же час агресивний, що попереджає про атаку. Він розповідав про свободу та небезпеку, про гру зі смертю на вістря ножа, про пекучу пристрасть до життя та пригод. А оскільки вдвох вони танцювали його злагоджено і з особливим почуттям, коли сильний і гнучкий Зур вкладав свою любов у кожен дотик до цього податливого та спритного жіночого тіла, яке відповідало йому тими ж грайливими почуттями, то сьогодні в цьому танці їм не було рівних.