Читати книгу - "Дякую за зраду!, Надія Борзакова"

Де я помилилась?

Сил думати про це не було. Зате я точно знала, що просто не можу уявити, що саме має статися, щоб я пробачила Арсу. Що він має зробити і як довго?

- Ну і що, Ево? Ще місяць в ілюзіях, що зможеш розпиляти бізнес? - посміхнувся Арс, коли ми в коридор із зали суду вийшли.

- А ти - що зможеш цьому запобігти? - озвалась я.

- Евеліно Олександрівно, ми в приміщенні суду, - шикнув на мене адвокат, - Будь ласка, не піддавайтеся на провокації відповідача.

- Класна порада. Прям ілюстрація єдиного, що він може зробити, щоб ти виграла суд, - усміхнувся Арс, який почув це.

- Побачимося через місяць, Арсене. Постарайся, будь ласка, не розвалити до цього моменту бізнес, - сказала я і, у супроводі адвоката, рушила швидким кроком до виходу.

Мені навздогін долетіла лайка. І ще щось там на тему бізнесу та моєї особистості. Пульс так сильно гуркотів у вухах, що я практично нічого не почула. Що ж, це й на краще. Жаль, не можна було взагалі більше не чути Арса. І не бачити. Ніколи.

- Евеліно, ні про що не турбуйтеся, - сказав Валерій Олегович на прощання. - Це буде не швидкий процес, але ми його виграємо з більшою ймовірністю.

- Дякую. Я на це сподіваюся.

Я пішла весняними вулицями. Сонячно. Тепло. І повітря солодке. День такий, що в нього заміж виходити, а не розлучатися. Заміж… Ха! Уявити, що я можу колись захотіти зв'язатися з кимось…

Увімкнувся телефон. На нього надійшло повідомлення від Влади. Подруга написала, що мою машину забрали, оглянули і що до кінця тижня все зроблять і буде, як нова. Ця новина окрилила. Перша гарна за сьогоднішній день. Подякувавши подрузі, я нагадала собі, що знайду спосіб віддати гроші за ремонт і цим придушила незручність. Не звикла користуватися дружбою та й не робила цього ніколи. Не користувалася ні дружбою, ні коханням. Зате моїм коханням користуватися не соромилися.

Я закусила щоку зсередини, щоб стримати сльози, що підступили до очей. Досить вже! Отож, серйозно, досить. Досить плакати через нього.