Читати книгу - "Вмій програвати, Рія Тас"

- Доброго дня, раді вас вітати, але вибачте з тваринами до нас не можна – показую на її чихуахуа, якого вона тримає  на рука. Собака мила не маю нічого проти, але якщо по камерах хтось побачить тварину в магазині довго зі мною панькатися не будуть. А воно мені потрібно, я тільки влаштувалася. І то ще не докінця.

- Коть, ти це чуєш і куди я маю Владлена подіти? – оце собаці не пощастило з ім’ям – Іди розберись – звертається вона до того хто стоїть позаду неї , поки я не бачу.

- Скільки я разів говорив не звертатися так до мене, клічки псу своєму давай, хоча його і собакою складно назвати. Трясеться он весь - чую знайомий грубий голос.

- Добре, Рус, виріши, ти ж можеш я ж знаю - говорить розмальована. І чому вона мене так бісить. Ніби і поганого нічого не зробила мені.

- Дівчино, запакуйте її що вона захоче я плачу, але швидше – хлопець відсторонює свою дамочку та звертається до мене, при цьому дивиться у телефон, що за не повага. навіжений? Запитую сама у себе. Точно він! Констактую факт.

- Шановний, ваша дівчина погано почула, повторю для вас у нас з тваринами не можна! – Бачу це парочка глухих. А що навіжений та істеричка. Як там баба говорила "Яку шукав, такуй знайшов". Один одного варті. 

- Ти ? – відривається від гаджету та дивиться прямо у вічі від такого погляду у мене все стискається в середині, на дорозі я не відчувала нічого подібного крім надлишку емоцій.

- Консультант даного магазину Ольга! Чим можу допомогти? На жаль у нас немає чоловічої білизни, лише жіноча, не думаю що саме вам, щось підійде. Хоча, якщо потрібно, я підберу  – спокійно говорю.

- Почекай мене в машині – кидає тій крашеній обернувшися на сукунду у її бік, вона стоїть позаду нього підтискаючи губи та оглядає магазин.

- Ну, Котя.

- Швидко. Зникни! – командує – дівчина робить ображений вигляд та зникає. Від його тембру голосу оживають мурахи.

- Ну, привіт – посміхається – А ти ще та нахалка. Сподобався, переслідуєш? – оце самооцінка.

- Що ? Ти в своєму розумі. Хоча ні так переслідую спочатку кидаюся під колеса, а потім сама приводжу тебе сюди.

- З гонором мені подобається такі. Зазвичай ще ті штучки у ліжку.

- Оу, супер іди шукай таких, бо тут тобі нічого не світить. Хоча зазначу сюди ти прийшов не один.

 - Ми ще побачимо – не чекаючи відповіді покидає приміщення.

Залишає мене з напів відкритим ротом. Я ж хотіла відповісти, а він пішов. Навіть сумно стало. 

Зачиняю магазин все по інструкції. Я так втомилася, що навіть не звертаю на надмірну кількість людей у метро. До кімнати потрапляю після девʼяти . Дівчата знають про роботу, тож не вимагають, щоб я їм щось розповідала.

Далі все як за розкладом черга у душ, черга на кухню і ліжко та сон без задніх думок. 

Але яке там засинаю не одразу мене постійно переслідував погляд навіженого. Ну що не говори, а є у ньому щось таке від чого дихання збивається , але його поведінка - нестерпна. 

З повагою, ваша Рія Тас. 

Обіймаю кожного. Дякую, що обрали мене.