Читати книгу - "Серце дракона, Валентина Бродська"

Ларс крадькома подивлявся на Рамію. Щось глибоко защеміло в його серці. Він ніколи не бачив у дівчини такого одухотвореного обличчя, як в ці хвилини. Це була краса душі, перемога емоцій над розумом. Він відчув несамовите бажання припасти до неї в поцілунку. Воно рвало всі логічні бар'єри, які він старанно будував в своїй голові. 

Піддавшись пориву, Ларс схилився до Рамії, коли вона догравала останні акорди. В цю мить дівчина відкрила очі і якимось затуманеним поглядом подивилася на чоловіка. Прокліпавшись і зрозумівши хто перед нею, Рамія сором'язливо проговорила:

- Не знала, що ти вмієш грати, ще й так неперевершено!

- Неперевершена це ти, Раміє! - сказав Ларс і легенько доторкнувся до її щоки, поправляючи невидиме пасмо волосся.

Дівчина зачаровано дивилася в його темні очі і не могла відвести погляду. Зникли всі застороги, переконання, інстинкти самозахисту. Тільки він, вона і музика, яка ще звучала в їхніх серцях!

Ларс приобійняв Рамію за талію і впився в її губи пристрасним поцілунком. Він пив її, він дихав нею, живився і насолоджувався. Шалена ейфорія затопила його мозок, а тіло жадало більше і більше - потонути у первісній пристрасті і нехай небо впаде на землю, але тільки бути тут, тільки з нею!

Рамія відчула як вправними рухами Ларс розслабив шнурівку на її сукні, не перестаючи пестити її руками і цілувати. Він зводив з розуму, брав в полон своїм чоловічим натиском… "Ще трохи і вороття не буде!" - серед бурі емоцій прослизнула зрадлива думка. "Він тебе кине як дев'ять років тому!" Промайнула ще одна. "Він навіть не згадав тебе за три роки!" "Ти ніхто для нього!", "Розвага на одну ніч!" "Він навіть імені твого не спитав тоді!" Думки і спогади атакували затуманений пристрастю мозок дівчини, приводячи її до тями.

Рамія випросталася з обіймів Ларса, дихання її було збите, як і в чоловіка. Обоє були скуйовджені і розхристані. Стараючись не дивитися на нього, найманиця промовила сівшим голосом перше-ліпше, що спало на думку:

- Ларсе, вже досить пізно, мені рано вставати!

І не чекаючи його відповіді, швидко шмигнула з вітальні. Подалі! Не бачити, не чути, не торкатися - поки дурненьке серце, що так невчасно вирвалося з-під контролю не заспокоїться!

***

Привітики, сталося не так як гадалося, автор думає, а герої живуть своїм життям!))))

А у всьому винен рояль! ;))))))

Любі читачі, якщо подобається книга - подаруйте Музу вподобайку, він хоче нямати ;)

Дякую!!!!