Читати книгу - "(не) згоріти вщент, Мелорі Бронд"

— А що мені робити, Мел. Ти цілими днями пропадаєш на роботі, а мені, що самій сидіти в чотирьох стінах і слухняно тебе чекати? Я провожу час з друзями, чи і це мені заборонено? - сердито вимовила вона.

— Віто, грошей батьків вистачило тільки заплатити твоє навчання на чотири роки і проплатити квартиру на кілька місяців. А нам ще потрібно за щось жити. Саме тому, я так допізна працюю. Мені теж важко, але я не скаржуся, - роздратовано відповіла я, - з друзями я не забороняю спілкуватися. Але зрозумій, я хвилююся за тебе, ми останнім часом практично не бачимось, пообіцяй, щоби не сталося ти розповіси  мені. Я тебе люблю, Віто, і боюся втратити. Я не хочу, щоб між нами були якісь не домовки.

— Вибач, мене егоїстку, - винувато поглянувши сказала вона. Віта підійшла і обняла мене міцно, -  і я тебе люблю Мел.

— Забули, Віто швидко мий руки і ходімо вечерю готувати. А то, голод дає про себе знати голосним бурчанням в животі. 

— Мел, я забула тобі сказати, мене запросила на днюху одногрупниця, - нарізаючи салат промовила Віта, - святкування вже завтра і воно буде за містом, тож ми всією групою будемо з ночівлею. Ти відпустиш мене? - при цьому благально поглянувши на мене.

— Так. Тільки на зв’язку будь, і ніякого міцного алкоголю.

— Слухаюсь "мамочко", - сміючись сказала вона.

Зранку Віта навівши красу, побігла до Ритки, а звідти машиною, яка мала їх відвести за місто. Я теж вирішила не сидіти вдома, а прогулятися парком. Одягла чорні джинси з білим топом, зверху коротку чорну шкіряну куртку. Волосся зловила у високий хвіст. Нанесла мінімум косметики і вийшла. Погода на вулиці була чудова. Після нічного заморозку світило сонечко. Не спіша я замислено ішла до парку.

— Меланія.

Почула я до болю знайомий голос. Оглянулась. Неподалік від парку стояв Алекс обпершись на байк. В чорному шкіряному костюмі, який робив його надто сексуальним. Я перевела подих і підійшла ближче, щоб привітатись.

— Привіт, Алексе. Гарний байк! - перевівши погляд від його очей, сказала я, - в дитинстві мене часто катав вітчим на схожому.

Не втрималася і провела рукою по шкіряній поверхні.

— Мел, а як ти дивишся на те, щоб згадати дитинство, - простягнувши мені шолом запропонував Алекс, - я знаю одне чудове місце, надіюся воно тобі сподобається.

— А давай, -  не задумуючи відповіла я, -  все рівно йшла прогулятися парком.

За мить, ми на швидкості розсікали вулиці міста. Такого сплеску адреналіну я давно не відчувала. Я ловила справжній кайф від відчуття легкості. Залишивши по заду місто ми підїхали до невеликого затишного озера.

— Це моє найулюбленіше місце, - знімаючи шолом промовив Алекс, - після смерті мами я часто сюди приїжджаю, щоб подумати і зібрати думки до купи, - з гіркотою в голосі промовив він.

— Мені шкода Алексе. Я знаю як це боляче втрачати рідних. Моя мама і вітчим загинули рік тому, але цей біль і досі зі мною. А місце і справді чудове, - роздивляючись навкруги промовила я, змінюючи болючу тему для нас двох, - і дякую тобі, Алексе, за неймовірну поїздку. Це справжній кайф, - дивлячись в безодню синіх очей радісно вимовила я.

— Це ти справжня і неймовірна Мелані, - нахилившись, ніжно прошепотів  мені на вушко Алекс, - таких, як ти, я не зустрічав.

І впився несамовитим голодним поцілунком в мої вуста. Його соковиті губи зминали і обпалювали мої. Своїм напором він увірвався до мого рота, пожираючи його з жадністю. То ніжно покусував і водночас зализував мої губи. Моє серце з шаленою швидкістю гупало, а ноги підкосило від такого жаданого і водночас забороненого поцілунку.

Не в силі це зупинити, відпустила все і відверто насолоджувалася його несамовитим поцілунком, впиваючись пристрасно в його ніжні як шовк вуста. Гарячі руки Алекса погладжували ніжно оголену спину, під топом, періодично опускаючи і зминаючи мої сідниці.

Ми пожадливо впивалися в губи один одного, забувши про все на світі.