Читати книгу - "Магія призначення, Мiла Морес"

Я почула його важке зітхання, але він підвівся і просто вийшов. Стало легше дихати. Зібралася з силами і стала під душ, аби якнайшвидше змити з себе брудні чоловічі дотики. Хвиля ридання накрила мене з новою силою. Струмені води змили гіркі сльози, але легкість принесли лише частково.

Головою я розумію, що нічого страшного не сталося. Мене облапали чоловіки, мабуть, такі ж шукачі своєї половинки, як і Нотрили. Ну, і що з того? Всі частини тіла на місці, ні краплі не відпало. Образливо мені від того, що Калеан наперед знав, куди я йду, і не зупинив мене. Ще й потішався наостанок. Яким же треба бути монстром, щоб так вчинити?