Читати книгу - "Сюецінь Ц. Сон у червоному теремі"

помер чи то у вісім, чи то в десять років. Тому титул і посаду батька успадкував молодший, Цзя Цзін. Отож, цей Цзя Цзін став шанувальником даосів, плавить кіновар, прожарює ртуть, намагається знайти еліксир безсмертя, і ніщо більше його не цікавить у світі. Щастя ще, що, коли він був молодим, у нього народився син — Цзя Чжень, і Цзя Цзін, яким володіла єдина мрія — стати безсмертним, передав йому свою посаду, а сам зазнайомився з даосами й увесь час проводить з ними за межами міста. У Цзя Чженя теж є син — Цзя Жун, у нинішньому році йому виповнилося шістнадцять років. Цзя Цзін справами не цікавиться, а Цзя Чженю займатися ними ніколи — на думці в нього лише розваги. Він перевернув догори дном увесь палац Нінго, і ніхто не сміє його осадити. А тепер послухайте про палац Жунго: саме тут і сталася дивна історія, про яку я щойно згадав. По смерті Ганго-гуна посада його в спадщину перейшла до старшого сина Цзя Дайшаня, що свого часу одружився з дівчиною зі знатного цзіньлінського роду Шихоу. Вона народила йому двох синів, старшого — Цзя Ше й молодшого — Цзя Чжена. Цзя Дайшаня давно немає в живих, і дружина його — вдова. Посаду успадкував старший син Цзя Ше, людина вельми пересічна, до того ж байдужа до господарських справ. Лише один із синів Цзя Дайшаня — Цзя Чжен — з дитинства відзначався чесністю та прямотою, любив науки, і батько, що дрижав над ним, мріяв, аби він склав державні іспити й дістав посаду. Перед смертю Цзя Дайшань написав прохання імператорові, й той, завжди милостиво ставлячись до свого відданого слуги, повелів йому передати титул і посаду старшому синові, а молодшого негайно прислати до нього. Так Цзя Чжен дістав посаду лана[29]. Його дружина — уроджена Ван — народила йому сина Цзя Чжу, що в чотирнадцять років пішов до школи й незабаром одружився. У нього народився хлопчик, а сам він занедужав і помер, не доживши й до двадцяти років. Через деякий час пані Ван народила дочку, — дитина з’явилася на світ у перший день Нового року, вельми знаменно. А ще років через десять у неї народився син. І уявіть собі, з’явився на світ із яшмою в роті. Яшма ця випромінювала райдужне сяйво, а на поверхні виднілися сліди ієрогліфів. Ну, скажіть, хіба це не дивно?

— Просто незбагненно, — всміхнувся Цзя Юйцунь. — У цього хлопчика, я думаю, незвичайна доля.

— Так усі говорять, — відповідав Лен Цзисін, — і тому бабуся пестить його й плекає. Коли хлопчикові виповнився рік, пан Цзя Чжен вирішив довідатись, які схильності в дитини, і розклав перед ним безліч усяких предметів. Проти очікувань хлопчик схопив білило, рум’яна, шпильки й каблучки та заходився ними гратися. Пан Цзя Чжен був розчарований: виходить, син буде захоплюватися вином і жінками. Відтоді батько його не злюбив. Тільки бабуся до краю захоплена онуком. Зараз хлопчикові десять років, він розпещений, одначе дуже розумний і розвинений як на свої літа — навряд чи найдеться один такий на сотню його однолітків. І міркування в нього незвичайні. «Жінки, — каже він, — створені з води, чоловіки — із бруду. Побачивши жінок, я відчуваю блаженство й радість, а побачивши чоловіків — нудоту, такий вони поширюють сморід». Справді, забавно! Напевно виросте відчайдушним джиґуном!

— Навряд, — заперечив Цзя Юйцунь, і обличчя його набуло суворого виразу. — Жаль, що ви не знаєте історію появи на світ цього хлопчика! Видно, пан Цзя Чжен в одному зі своїх колишніх втілень був незаслужено прирахований до розпусників. Але зрозуміти це може лише той, хто прочитав багато книг і не шкодував сил своїх, прагнучи осягнути сутність речей, пізнати істину й сенс життя.

Цзя Юйцунь говорив так серйозно, що Лен Цзисін весь перетворився на слух і попросив пояснити йому сказане.

— Породжені Небом і Землею люди, — почав Цзя Юйцунь, — мало чим відрізняються одне від одного, за винятком, зрозуміло, тих, хто прославився великою гуманністю або страшним лиходійством. Люди гуманні народжуються з волі доброї долі, щоб установити у світі порядок. Лиходії — за велінням фатуму, щоб принести світові нещастя. Яо, Шунь, Юй, Чен Тан, Вень-ван, У-ван, Чжоу-гун, Шао-гун, Кунцзи, Менцзи, Дун Чжуншу, Хань Юй, Чжоу Дуньї, Чен Хао, Чжу Сі, Чжан Цзай — народилися з волі доброї долі; Чию, Гунгун, Цзе-ван, Чжоу-ван, Цінь Шихуан, Ван Ман, Цао Цао, Хуань Вень, Ань Лушань, Цінь Гуй