Читати книгу - "Вітер., Черкащенко Дарія"

- А на справді, куди ти зник після уроку? - з'явилося в мене в голові стурбоване запитання від друга. -  Що з тобою сталося, я чомусь перестав тебе відчувати, - його великі блакитні очі зосередилися на мені. - В тобі справді щось змінилося, тільки от браслети заважають точно зрозуміти що саме.

- Я примудрився витратити майже всю свою магічну силу, - знехотя пояснив я.

- Що? - із жахом сказав Аїн у голос, обхопивши обличчя руками. 

Я притулив пальця до губ, нагадуючи, щоб він зберігав тишу.

- Вибач, - знову подумки заговорив зі мною хлопець. - Як це сталося?

- Через дурість, потім розповім, - відповів я.

Можливо, коли мені стане легше, коли справді повернеться вся сила і те, що сталося, буде лише неприємним спогадом, тоді я зможу пояснити все Аїну, зараз же на душі, як і раніше, було гидко. Дуже велика ймовірність, що якщо я почну розповідати про те, що накоїв, то не зможу стримати сльози, а мені цього не хотілося. На щастя, Аїн не став наполягати.

- Але ж ти відновишся, правда? - уточнив він.

Я кивнув.

- Тайлор дав мені артефакт, який допоможе мені зробити це швидше. - Я показав другу прозорий кристал на ланцюжку і сховав його назад за паузу. - Аїн, хочу одразу тебе попередити, що мій теперішній стан, це таємниця. Правду знає лише Тайлор. 

- Звісно, я все розумію.