Читати книгу - "Ігри Немезиди, Джеймс С. А. Корі"

— А від Еймоса є хоч слівце? — запитав Алекс, і його усмішка зблякла, бо прочитав пілот відповідь у Голденових очах.

І хотів він і далі розмовляти безжурним тоном, але Голдена не ошукав.

— Ну, це навряд чи заважить на щось серйозне. Бо це ж не вперше котра-небудь планета вибухає в нього під ногами.

— Починають отримувати перші підтверджені списки за­гиб­лих, — сказав Голден. — Ще рано робити якісь висновки. Багато чого все ще розпадається й випадає там, і ще буде чимало прикрих вістей, поки воно якось піде на погоду. Але його немає в цих списках.

— То й це добре. Але що це ми! Це ж Еймос! Навіть якщо всі на Землі вимруть, то він, либонь, поскладає тіла на тіла та й видереться на Місяць.

— Останній, хто вистояв, — мовив Голден, але вже поспішаючи до медчастини — хоч і трохи не з таким радісним серцем. А там... Наомі зникла! Голка, що була в її руці, лежала на гелі, а експертна система жалібно просила втрутитися, кого-небудь. Голден, усе ще з чайною посудинкою в руці, перевірив і гальюн, й камбуз, а вже тоді надумався пошукати в каютах екіпажу.

Вона лежала на їхньому ліжку, підібгавши коліна до грудей і заплющивши очі. Коси розсипалися по гелі. Похропувала трішки: ніжний тваринний звучок умиротвореності й задоволення. Голден поставив чай на тумбочку поруч неї: хай вип’є, як прокинеться.

***

На оперативній палубі панував спокій — умовно кажучи. Гор Дрога, один зі зброярів, сидів при дисплейному терміналі — моніторив корабель і водночас наслухував якесь «бух-бух» у своїх навушниках. До Голдена долинала лише трохи мінлива басова партія, яку Гор час від часу приправляв своїм підспівуванням. Слова чимось нагадували французькі, хоча французькими й не були.

Освітлення було мінімальне, здебільшого від чергових моніторів. Голден, не маючи навушників напохваті, лише тримав мінімальне звучання й слухав інтерв’ю Моніки Стюарт. Чоловік, у якого вона брала інтерв’ю, сидів на станції Лагранж-5, але все було так відредаговано, що часові прогалини зникли, аби схоже було, ніби співбесідники перебувають в одній кімнаті.

— Ні, мене ніскільки не дивує, щоб ОПА брала участь в ескортуванні прем’єр-міністра Сміта. Фред Джонсон активно, з року в рік, і виступав, і діяв у напрямі залучення ОПА до диломатичних дискусій, часто попри опір унутрішніх планет. Хай там як, а мені здається, є якась справжня іронія в тому факті, що оця низка ударів Вільного флоту зіграла роль каталізатора в зміцненні законності добрих стосунків ОПА з Землею та Марсом.

Тут камера обернулася до інтерв’юерки.

— То ви не розглядаєте Вільний флот як частину ОПА?

А тоді й знов до Моніки. Голден тихо засміявся. У проміжку між цих двох запитань вона встигла перевдягтися в іншу блузку. Цікаво, що ж тут вилучили-відредагували, перш ніж пустити матеріал в ефір?

— Аж ніяк. Вільний флот є почасти цікавий тим, що дозволяє радикальним торочкам ОПА виступити під своїм окремішнім прапором. Він репрезентує такий собі самовиплеканий добір тих елементів, котрі не дозволяли Поясові тішитися більшою повагою з боку внутрішніх планет. А ще зважте на те, що Марс і Земля були не єдиними цілями заколоту, скоєного Вільним флотом. Станція Тайко для поясан була б не менш успішною історією, ніж Церера, тож вони й на неї напали.

— Втім, інші авторитетні експерти вважають, що йдеться про переворот всередині ОПА. Чому ви розглядаєте це явище як щось зовнішнє?

Моніка ще й головою умудрено кивнула. То був добре завчений рух, що свідчив, яка вона розумна й глибокодумна — і все ж таки проста в спілкуванні. Вона демонструвала щирий артистизм.

— Ну, Майкле, іноді ж, коли ми проводимо ці розрізнення, ми насправді створюємо їх, а не описуємо як щось уже готове. Доба­чаємо якесь дуже широке перегрупування одразу на кількох сторонах. Нам видається простим-зрозумілим і те, що якісь елементи в марсіянських військових силах стали причетними до постачання Вільного флоту озброєнням, і те також, що прем’єр-міністр Сміт став чомусь їхньою мішенню. Тож як нам це назвати: шахрайським елементом на Марсі чи внутрішньою боротьбою за владу? Як по правді, то я вважаю, що чи не найкращим описом цієї ситуації буде твердження: йдеться наразі не про якісь стосунки між ООН, Марсіянською республікою та ОПА, а про згуртування традиційної системи перед лицем оцієї нової загрози. Ситуація ця виростає із глибокої історії конфлікту, але тут пролягли й якісь нові риси.

Фред захихотів. Голден не завважив його наближення, але ж ось він стоїть і дивиться на екран через Голденове плече. Поки Фред умощувався на кріслі навпроти, Голден поставив запис на паузу.

— Коли отак журналісти інтерв’юють одне одного, завжди можна сказати: наша ЗМІ-команда робить свою роботу! — сказав Фред.

— А як на мене, то у неї це добре виходить, — заперечив Голден. — Принаймні вона намагається убгати все це в такий контекст, щоб мало воно якийсь сенс.

— А ще вона перекваліфіковується на експертку з моєї особи. Та й твоєї, коли вже зайшла така мова.

— Ну гаразд, щось тут таки є химерне. А є ще щось нового, що я мав би знати?

Фред зиркнув на Гора, осміхнувся, а тоді перехилився й поплескав спеца по плечу. Той скинув свої навушники.

— Відпочинь трохи, — порадив йому Фред. — А ми з капітаном попильнуємо, щоб корабель не розсипався.

— Так, гаразд, — відповів Гор. — Зважайте, що ми, перебуваючи так близько від сонячної корони, потроху накопичуємо тепло.

— Ми й це попильнуємо.

Гор відкинув ремені й ковзнув униз по східцях. Фред простежив його сприт і заздро осміхнувся.

— Я ще пам’ятаю, коли й я міг отак спускатися по східцях. Утім, було це якихось кілька років тому.

— Та й я вже так не втну.

— Отак вік робить боягузами всіх нас. А, мо’, то совість? — сказав Фред і зітхнув. — Інарос з його кораблями поки що не просунувся далі за Сатурнову орбіту, а піратство на зовнішніх планетах підскочило до апогею. Колоністські кораблі добре забезпечені, але не дуже озброєні, й дуже ж їх багато.

— Не сподівалися колоністи, що спалахне громадянська війна.

— А хіба саме це воно й є?

— А хіба