Читати книгу - "Полонянка власних снів, Любава Олійник"

Поки Константин сидів біля тіла дівчини і тримав за руку, Емрé встиг прослідкувати за її душею, їй було боляче та гірко. Вона відсунулася від нього і почала розглядати мага, намагаючись щось повідомити. Спілкуватися традиційним шляхом було б нерозсудно, тож він послав ментальний знак дівчині: «Кажи, я чую».

Душа дівчини широко розкрила очі, а тоді встала з крайчика ліжка і легко наблизилася до нього.

–Скажи, щоб він пішов, – заодно вказала рукою в бік хлопця. Це не були слова, це також був ментальний посил. Коли його очі трохи примружилися і він кивнув, скоріше своїм думкам, вона задоволено повернулася і пішла до свого тіла, зрозумівши, що її почули.

Цього не могло бути. Він і раніше бачив душі, але не міг з ними ось так спілкуватися за допомогою телепатії. Ця дівчина непроста!!!

Що ж, буде цікавіше її розгадати. Він дізнається її таємницю. Загадка, яка надавала нового сенсу.