read-books.club » Жіночий роман » Людині потрібна людина…, Анна Нікош 📚 - Українською

Читати книгу - "Людині потрібна людина…, Анна Нікош"

42
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Людині потрібна людина…" автора Анна Нікош. Жанр книги: Жіночий роман. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 14 15 16 ... 26
Перейти на сторінку:
14 глава

 

Одного разу він збирався з другом в один клуб , а я на день народження до знайомої в інший. Так , як я майже нікого не знала на тому святі , то й не стала там затримуватися. Додому було їхати рано і чорт мене смикнув поїхати до Романа , та й ще без попередження.

Моєму здивуванню не було меж , коли я побачила з ким сидить мій чоловік і його друг. Дві найконченіші баби нашого міста. Одна спить тільки з чоловіками, які спроможні фінансувати її нескромне життя , а інша - просто не жадібна , займається сексом з усіма охочими.

Знову цей удар по свідомості , знову я забула як дихати. Декілька хвилин , а можливо секунд я намагалася вилізти зі стану прострації і зрозуміти , що відбувається ? За що так зі мною ? Чим я заслужила ?

Поступово прийшла до тями , намагаючись  не влаштовувати грандіозного скандалу і не видрати патли цим дівкам. Виходило погано , хотілось все трощити . Та все ж я взяла себе якось в руки і підсіла до них за стіл. Мило посміхнулась всім присутнім :

— Привіт. А що ці шльондри роблять за вашим столом ? - запитала я з любʼязною посмішкою , але  достатньо гучно , щоб ці шльондри почули. 

— Давай без сцен , вони просто до нас підсіли. Більше не було вільних столів . - відповів Рома.

— Ой , які ж ви погано виховані хлопчики , не могли звільнити для дівчаток столик ? Коктейлем хоч пригостили ? - я взяла келих однієї з них понюхала , покрутила в руці і вилила їй в обличчя. - Можеш не відповідати , Ромчик. Я сама пригостила. Прощавай.

Встала і пішла з високо піднятою головою , хоч всередині все калатало .

Сіла в таксі і приїхала додому . Я чекала на чоловіка , думала , що приїде одразу і почне вибачатися. Але минуло сорок хвилин , а його все не було.

— Кого ти обманюєш , дурепа ?! Він не приїде. Чхати йому на твої почуття і на сімʼю, - говорила я сама до себе . -  Ти молода і гарна , сексуальна … для кого? Він того вартий ??? Твої найкращі молоді роки йдуть , а ти чекаєш з моря погоди.  Відплати йому тією ж монетою. Знайди когось іншого , переключи свою увагу , змісти фокус , відволічись. Хоча б сьогодні. - сказала я сама собі.
 

В мене був один єдиний не одружений знайомий. Симпатичний трудоголік, який періодично на мене залипав, коли думав, що я не помічаю.  І погляд його збивав мене з пантелику. Я бачила захоплення і бажання. Але , раніше мене те особливо не цікавило.
 

— Скоро вже і весна закінчиться , потепліє, а я ще й досі ні до кого в пальто на голе тіло не навідувалась.

Я одягла червону білизну , панчохи , червону помаду , пальто. Викликала таксі і поїхала.

Вийшла з автомобіля і побачила , що світло в потрібній квартирі горить. Чудово ,  сподіваюсь , мені тут будуть раді.

Дзвоню в домофон.

 

— Хто там ? - спитав Віктор

— Це Юля , впусти мене будь ласка.

Двері в підʼїзд  відчинилися , я  зайшла.

— Щось сталося ?

— Ні , все нормально. Просто захотілося , щоби ти мене обійняв,  - бачили б ви його ошелешені очі. 

— Ти точно в порядку ?

— Так , котику , я в порядку. Я ловила на собі твої погляди вже досить давно і я теж тебе хочу , дуже … - сказала я напівпошепки, розстібаючи пальто.


 

Він підлетів до мене вмить і обійняв , прикриваючи поли мого пальто.

— Тебе чоловік зрадив ?

— Ні  ,він просто виписав дозвіл на шалений секс з тобою. - прошепотіла я йому і облизала шкіру за вухом ,  а руками провела по спині під футболкою.

Я притулилася до нього всім тілом , і продовжувала цілувати шию. Мої руки погладжувати його натреноване тіло. Я відчувала насолоду і дике бажання. Навіть , не одразу зрозуміла , що чоловік важко дихає мені в потилицю , гладить мій живіт і спину. Аромат його гелю для душу зводив мене з розуму. Незважаючи на те , що я ще була у взутті і в пальто , притиснута до вхідних дверей , була готова віддатись йому прям тут.
 

— Поцілуй мене ,  - тихенько сказала я .

— Ні , після поцілунку я не зупинюсь. А ми мусимо. Ти пожалієш завтра , - відповів Віктор.

— Я , навіть , хочу пожаліти. Трахни мене !

Йогу руки вже були в моїх трусиках , а пальці ніжно пестили мою плоть. Мої ж ручки подорожували по його тілу від тугих сідниць до міцних грудей і далі вниз. Він хотів мене , його бажання впиралось  в мій живіт. Віктор гучно і важко дихав , його руки ледь тремтіли . Поцілував мене глибоко , волого , пристрасно і  зупинився . Його палець все ще був в мені. Але він намагався відсторонитися , хоч подумки.

— Ти неймовірна , тебе не можливо не хотіти! Та тебе хоче , навіть , самий гейський гей !

— То не зупиняйся . 

— Юль , я так не можу. Як мені дивитись Роману в очі , тиснути йому руку ?

— Я все одно з ним розлучусь . 

— Це нічого не змінить , - він почав застібати ґудзики на моєму пальто. - Я викличу тобі таксі.
 

Мабуть зі мною стався не той день , не того місяця , не того року. Бо , що не пригода , то я в ній програвша сторона. Всі нещастя обрушились на мене враз і сніжним комом відчай все зростає у моїй душі.

Я розвернулася  і вийшла в під’їзд , не закривши  двері . Я би зараз , навіть, закурила.

Гори воно все синім полумʼям ! Кляті чоловіки , через них всі жіночі нещастя !


 


 


 


 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 14 15 16 ... 26
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Людині потрібна людина…, Анна Нікош», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Людині потрібна людина…, Анна Нікош"