Читати книгу - "Білявки все ще не помирають наодинці, КАТЕРИНА ЧУЧАЛІНА"

     - Вітаю, - посміхнулася Фані. – Це – пані Квітка Купер, - вказала дівчина на стареньку, - а це – Павло.

     - А прізвище у нього є? – Запитав підозрілий тато.

     - Коваль, - протягнув татові руку нещасний закоханий. Тато руку потиснув. Тітонька Квітка промовчала. Фані ж була здивована. Вона чомусь була певна, що він теж - Купер, адже такі мужні та сильні жінки, як тітка Квітка, рідко беруть прізвище чоловіка. Дивина!

     Мама поставила троянди у вазу на столі (ось чому її підступна донька поставила там вазу!). А Павло вручив пану Петренко коробку сигар. Павло не курив, тож довірився смаку своєї тітоньки – вона колись дружила із тютюновим магнатом з Куби. Цукерки вони вирішили не купляти, бо мама постійно перебувала на дієтах.

     Поки вони вп’ятьох смакували суші, то розмовляли на не дуже важливі теми: погоду, політичну та економічну ситуацію в Україні, тітонька Квітка відповідала на запитання про життя емігрантів в США.

     Коли Фані принесла зелений чай (до всезагального щастя, чай вона заварювала чудовий), тато курив на балконі, а тітонька Квітка з радістю занотовувала рецепт курячої лазаньї, що його розповідала пані Петренко. Щоправда, записував його (вірніше поміщав у телефон) Павло.  

     - І як ви познайомилися? – Запитав тато Фані.

      - Я її ледь не переїхав своєю автівкою, - чесно повідомив Павло. Запала тиша, а тоді ситуацію врятувала тітонька Квітка.

     - Павле, ніхто не розуміє твоїх дурних жартів. – Здавалося ще, мить і вона дасть хлопцеві запотиличник. – Вибачте його, - додала старенька. – Це - я їх познайомила. А з Фані я познайомилася, коли запізнилася на свій туристичний автобус.

    - Ми збираємося взяти шлюб, - до всезагального подиву заявила Фані.

    - А скільки ви знайомі? – Запитав тато, тоді, як одночасно із ним, мама запитала:

    - Феофаніє, ти – вагітна?

     - От красно дякую, мамо, - дівчина була настільки шокована, що майже не розсердилася. – Ти зараз заявила своєму потенційному зятеві, що всі жахаються мене і погодяться взяти шлюб зі мною лише за екстремальних обставин.

      - Перепрошую, сер, та мадам, - піднявся зі свого стільця блідий Павло. І зараз його акцент був дуже відчутним. – Можливо, я не ідеальний, і ви хотіли б бачити свого зятя не таким, але  у вас надзвичайно чудова донька, і вона не захотіла прийняти мою пропозицію, допоки ви не погодитеся на неї. А ще, я не дуже красномовний, але я не можу жити без Феофанії. Тому, обіцяю, що буду дбати та оберігати її, і зроблю все, що може зробити людина, щоб Феофанія була щаслива.

     Батьки зависли. Потім почалася злива запитань. В процесі застосування стародавніх катувань було з’ясовано, що:

     - у Павла судимостей немає;

     - він ніколи не був одружений, чи заручений;

     - у нього є авто - світлий ДЕУ;

     - він позашлюбних дітей немає;

     - він працевлаштований;

      - нездорових звичок немає (Павло хотів зізнатися, що іноді споживає алкоголь, але Фані дала йому копняка).

     - І ще, у нього трикімнатна власна квартира у Києві, - сказала тітонька Квітка таким тоном, яким говорять: «Та у нього мільйон у швейцарському банку».

     Оскільки батькам потрібно було дати час на роздуми, тітонька Квітка натякнула, що вона стара і їй потрібно йти спати, тож вони з Павлом пішли.

     Фані відправилася на кухню вимити посуд, але чула, що батьки сваряться. Вона навмисно не прислухалася – боялася почути правду, - але з того, що почула, дійшла наступного висновку. Тато думав, що донька сама має вирішувати, хто для неї буде найкращим чоловіком, бо це – її життя. Не можна весь час тримати дівчинку у теплиці.  Крім того, хлопець подарував надзвичайно чудові сигари. Мама ж казала, що Феофанія сама не знає, чого хоче і вона не повинна занапастити своє життя через те, що вирішила, що її перший коханець буде їй гарним чоловіком.

       Фані стало цікаво, чому мама вирішила, що у неї досі не було коханця. І, з якого дива мама вирішила, що Павло – Фанін коханець.

    - Які у нас справи? – Запитав в телефоні Павло.

     - Ще думають.

     - Сумую та кохаю.

     - Я теж, якщо ти, не – тітонька Квітка.

     - Ні, це – я, - веселий смайлик. – Ставлю телефон на підзарядку. Добраніч, кохана.

     Фані збиралася у душ, коли в її спальню увійшла мама (без стуку!).

     - Феофаніє, нам треба поговорити.

     Це - було тупо, бо мама вже розмовляла.

     - Тобі не подобається Павло? – Припустила нещасна дівчина.

     - Ну що ти, донечко. Але він…. Ординарний.

     Фані не вірила своїм власним вухам. Як? Як?! ЯК?!!! Мама могла назвати її прекрасного Павла лишень ординарним?

     - Доню, я знаю, ти багато вчилася і у тебе було мало вільного часу на друзів та стосунки, але… Але не поспішай. Ти ще не бачила людей. Зачекай трохи, роззирнися. Таких, як Павло багато, але ти ж у мене красуня та розумничка, тобі потрібен хтось кращий.