Читати книгу - "Довге прощення, Валентина Плиска"

Глава 8.

Після того, як Колін прочитав інтерв’ю, він довго дивився в темряву за вікном його квартири аж доки на сході не почав жевріти світанок. Потім він неквапливо зварив собі каву, прийняв душ, вдягнувся й вийшов із дому. До будинку Ніка він дійшов пішки. В під’їзд його впустив заспаний конс’єрж. МакКалістер піднявся на потрібний поверх сходами й не дивлячись на годинник натиснув на дзвінок. Йому довго не відкривали, а потім він почув звук замка, який відчиняють й з-за дверей показалось обличчя Тіндала.

Колін?! – здивовано вигукнув той, коли роздивився свого раннього гостя, - Ти дивився на годинник? Сьома ранку! Щось трапилось? Можна зайти? – запитав брюнет. Проходь, - відступив господар. Що трапилось? – Колін побачив Одрі, яка виходила із спальні загорнута лише в  простирадло. Пробачте, - потиснув він плечами, - Я радий, що у вас налагоджуються стосунки, - білявка почервоніла й опустила лице, вона не очікувала, що у їх з Ніком раптової ночі кохання буде свідок, адже їм обом потрібний був час, щоб обміркувати те що сталось. Може кави? – змінює тему господар. Ні, - похитав головою МакКалістер, - Я прочитав інтерв’ю, - обвів він поглядом друзів, - Ви знали?

Друзі обмінялись поглядами.

Я дізнався в останній її приїзд, - відповів Нік. Я дізналась коли поїхала до неї в Нью-Йорк вперше, - тихо сказала Одрі та опустила очі. Чому не сказали мені? Це мала зробити вона сама, - виправдовувався друг. Я мав і сам здогадатись відразу, як почув його ім’я! – засмучений брюнет. Чому? – здивувалась білявка. Пам’ятаєте, коли в десятому класі помер мій дідусь, я сказав, що якщо в мене колись буде син, то я назву його на його честь? Щось таке було, - почухав голову Тіндал. Мого дідуся звали Ендрю, - сумно посміхнувся Колін та повернувся, щоб вийти з квартири, - Якого числа в нього день народження? – запитав він. Двадцятого січня, - відповіла Одрі йому в спину, він кивнув головою й пішов, а друзі лише здивовано дивились йому в слід.

МакКалістер довго ходив по місту, доки не дійшов до затоки. Там він зупинився й просто дивився на хвилі, які розбивались об берег. Потім він почав збирати камінці та із злістю жбурляти їх у воду. І нарешті, боляче схопив себе за волосся й щосили закричав.

Вам потрібна допомога? – боязко запитала в нього літня жінка, яка гуляла тут із собакою. Мені вже ніхто не допоможе, - похитав він головою й повільно пішов вздовж берега.

Отже в нього є син, Ендрю, якому за кілька тижнів виповниться десять років і якого він зовсім не знає. Що ж йому робити? Чи може він зрадити свого хлопчика так, як зрадив його матір? При чому двічі! Вперше, коли не повірив і вдруге, коли не поїхав слідом. «Ні!» - відповів сам собі Колін. Тоді йому потрібен план!

Чоловік ще довго бродив берегом, а потім поїхав на роботу. Наступного дня він почав діяти. По-перше, МакКалістер обдзвонив всіх своїх знайомих в пошуку роботи в Нью-Йорку, поскидав резюме у всі відомі й невідомі йому студії та канали в цьому місці. По-друге, пішов в банк і уточнив своє фінансове становище. З’ясувалось, що він точно спроможний здійснити задумане, тож він зв’язався із власником своєї квартири й розірвав договір оренди, водночас він звернувся в агенцію в Нью-Йорку і  дав заявку на пошук квартири з двома спальнями недалеко від будинку Тесси, адресу якої дізнався у Одрі, бо Нік навідріз відмовився щось йому говорити за спиною у кузини, а з Хейл він зіграв на її почутті провини перед ним, за те що не сказала йому про сина. Звісно це підло, але іншого виходу в нього не було. Тес жила в престижному, а значить і в дорогому районі міста, але на перший час Колін міг собі дозволити невелику квартиру неподалік, а там буде видно. Того дня він нічого більше не встиг, бо в нього знову був концерт, а вже наступного - він поїхав в автосалон й домовився про продаж свого улюбленого Хаммера, адже переганяти його в Нью-Йорк, або перевозити контейнером за чотири тисячі кілометрів було божевіллям! Простіше придбати на місці іншу машину.

Наступні дні він пакував речі, відповідав на дзвінки і мейли потенційних роботодавців, проходив онлайн-співбесіди, дивився віртуальні тури по запропонованих йому квартирах і мріяв. Мріяв як він приїде в Нью-Йорк та прийде до Тесси. Уявляв її здивоване обличчя, розмірковував приємним чи навпаки буде це здивування? Придумував слова для знайомства із сином. Як все пройде? Як Ендрю його прийме? Ображений він на нього? Чи навпаки, мріє про зустріч із татом? А якщо хлопчик вважає своїм батьком Рона? Тисячі запитань крутились в голові Коліна й на жодне з них він не мав відповіді. Поки що.

Нарешті, речі були запаковані й відправлені, квартира в Нью-Йорку орендована, а машина продана. Залишалось все пояснити батькам і брату та поговорити із друзями. З його родиною все пройшло просто. Вони ніколи не були особливо близькі, тож спокійно сприйняли новину про те, що в них є онук і про те, що їх син переїжджає на постійне проживання на інший бік континенту. Ніка й Одрі МакКалістер запросив в ресторан. Як і очікував Колін, вони прийшли разом, тримаючись за руки.

Привіт! – обіймаються по черзі, - Я радий вас бачити разом! Ми також раді! – посміхається Нік, обіймаючи кохану. Ти нас покликав просто так? Чи з якогось приводу? – запитує Одрі після того, як всі зробили замовлення. Я переїжджаю в Нью-Йорк, - відповідає Колін. Що? – одночасно вигукують друзі. Я маю бути поряд із своїм сином, - спокійно пояснює шатен, - Я й так пропустив десять років! А ти впевнений, що Тесс цього хоче? – обережно запитує білявка, котра пам’ятає про прохання подруги нічого не говорити МакКалістеру. Я думаю, що в цьому випадку має значення те, чого хоче Ендрю, - розмірковує чоловік, - І я хочу його про це спитати особисто. Ти все правильно робиш, - плескає його по плечу Нік, котрий пам’ятає, що його кузина пробачила Джо, тому що той був наполегливий і вони в своїй дружбі не втратили десять років, - Впевнений, що і Тесса це також розуміє. Ти говорив з нею про це? – запитує Колін. Не те, щоб я мав право про це із тобою говорити, особливо за її спиною, - невпевнений блондин, - Але, скажімо так, коли я зрозумів, що Дрю твій син, я сказав, що ти маєш право про це знати і Тес не заперечувала проти цього, просто вона ще не була готова говорити із тобою про це. Зрозуміло, - киває головою шатен на підтримку друга. Є ще дещо, про що я не буду говорити, тому що це не моя справа, - також делікатно говорить Одрі, - Скажу лише, що я не впевнена, що саме зараз час для такого твого вчинку. А коли буде час? – обурюється МакКалістер, - Я й так згаяв багато цього самого часу! Можливо ти і правий, - знизує плечами білявка. В будь-якому випадку, я вже орендував там квартиру й перевіз речі, - рішуче говорить Колін друзям, - Так що побажайте мені удачі! Ми тримаємо за тебе кулачки! – обіймає його Хейл. Все буде добре! – тисне йому руку Тіндал. ‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍