Читати книгу - "Втекти від долі, Дана Лонг"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Влад входить у мене з нестримною пристрастю, одночасно нахилившись, злегка покусуючи і пестячи язиком мої груди. Я відчуваю наближення оргазму, але в цей момент він пригальмовує і намагається вийти з мене.
– Лана, я зараз...
– Ні, будь ласка, не зупиняйся, тільки не зараз... – я благаю його, сильніше притискаючи до себе.
Помічаю, як він вагається, але вже наступної секунди Влад поновлює свої солодкі тортури.
Черговий оргазм накриває мене різко, як спалах блискавки. Я вже не можу стогнати, а просто схлипую від задоволення. Ще кілька різких поштовхів і я відчуваю, як Влад кінчає в мене. Довго і рясно. Важко дихаючи, він виходить з мене і лягає поруч на ліжко.
Ми лежимо якийсь час у тиші, поки наші серця відновлюють свій ритм.
Раптом він повертається до мене, його обличчя дуже серйозне і висловлює стурбованість.
– Лана, я скінчив у тебе, можуть бути наслідки.
– Нічого не буде, не хвилюйся, у мене зараз безпечні дні, – трохи подумавши, відповідаю я.
Якийсь час він продовжує сканувати мене поглядом, серйозно думаючи про щось.
– Добре, іди до мене, – він притискає мене до себе, і ми засинаємо в обіймах одне одного.
Прокинувшись вранці, я виявляю, але Влада поруч вже немає. Я застеляю ліжко і йду у ванну кімнату. Не поспішаючи вмиваюся, чищу зуби новою щіткою, яку знаходжу в шафці, і переодягаюся у свій одяг.
Спускаючись униз сходами, я помічаю, що в будинку стоїть тиша. Я озираюся на всі боки, сподіваючись побачити хоч когось. Мені стає некомфортно перебувати одній у порожньому будинку.
Спустившись на перший поверх, я чую, як на кухні дзвенить посуд, і упевненим кроком прямую туди. На кухні господарює жінка років п'ятдесяти. Помітивши мене, вона посміхається.
– Добрий ранок, – жінка люб’язно вітає мене.
– Добрий ранок. А Ви випадково не знаєте, де Влад?
– Знаю. У дворі зі своїм сином. Ви можете вийти на терасу і там знайдете його.
– Дякую.
Вийшовши через скляні двері на терасу, я різко зупиняюся, коли помічаю Влада, а поруч із ним якусь дівку. Вона так близько притискається до нього, що в мене виникає непереборне бажання підійти й відтягнути її за патли від свого чоловіка.
Стоп! Я знаю її, вже бачила одного разу. Це ж та сама блондинка з парку.
Вона погладжує Влада по руці і щось шепоче йому на вухо, але по його обличчю видно, що йому це не особливо подобається.
Мабуть, він відчув, що я дивлюся на нього, оскільки в цей момент повертає голову в мій бік. Я вирішую не з'ясовувати стосунків, а просто розвертаюся і біжу нагору, щоб викликати таксі і забратися звідси скоріше.
Я забігаю в кімнату і хапаю свій телефон. За мить з’являється Влад.
– Стривай, що ти робиш? Це не те, що ти подумала. Вона просто подруга нашої сім'ї.
– Вона так притискалася до тебе... зовсім не як подруга.
– Послухай, – Влад бере мене за плечі й розвертає до себе, – між мною і Реґіною нічого немає, вір мені. Я не запрошував її в гості, але, якщо хочеш, я можу попросити її піти.
– Ні, не варто.
– Тоді ходімо вниз, поснідаємо, – Влад бере мене за руку, і ми спускаємося на перший поверх.
Там, у вітальні на дивані сидить ця «подруга».
– Добрий ранок, – з очевидним невдоволенням вона вітається зі мною.
– Добрий, – мені не дуже комфортно перебувати в її компанії.
А Влад тим часом знайомить нас.
– Ну, що, ходімо снідати, – пропонує він.
Жінка, яку я вже бачила, пурхає на кухні. Побачивши нас, вона привітно посміхається.
– Сніданок уже на столі. Владиславе Ігоровичу, якщо я Вам більше не потрібна, я б хотіла відпроситися. Мені потрібно до лікаря, я вже записалася на прийом.
– Без проблем. Дякую Вам.
Кухарка прощається з усіма і йде.
На столі стоять тарілки з вівсяною кашею з ягодами, тарілка з млинцями, 2 види джему, мед, свіжі булочки і свіжозварений чай.
Чесно кажучи, під пильним поглядом цієї Реґіни мені шматок у горло не лізе. Вона раз у раз невдоволено поглядає в мій бік.
Після сніданку, я збираюся їхати додому, про що повідомляю Владу.
– Я відвезу тебе.
– Добре, – згідно киваю.
Ми під'їжджаємо до мого будинку. Повернувшись до мене, Влад запускає руку в моє волосся на потилиці і тягне на себе. Він цілує мене пристрасно, вимогливо, міцно притискаючи до свого тіла.
Мені добре, я насолоджуюся поцілунком, але через якийсь час відстороняюся.
– Мені вже час. Бувай.
– Я зателефоную, – Влад проводить пальцями по моїй вилиці і відсторонюється.
***
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Втекти від долі, Дана Лонг», після закриття браузера.