Читати книгу - "Мені не потрібен чоловік! Що значить, ви наполягаєте?!, Ольга Обська"

Розділ 8. Не дружина. Поки що

Яна притулилася спиною до дверей, прислухаючись до розмови між повіреним і майже-чоловіком. Моріс грізно, наполегливо і красномовно запевняв, що Яні в крамниці загрожує небезпека, а отже її потрібно звідти евакуювати. Гастон не менш красномовно стояв на тому, що небезпеки немає, зате має місце порушення меж приватної власності з боку Моріса, про що повірений неодмінно доповість градоначальнику та в інші вищі інстанції.

Стало очевидно, що змістовна бесіда між двома чоловіками швидко не закінчиться, а отже, підступна спроба майже-чоловіка наполягти на завершенні шлюбної процедури, провалилася. До півночі залишилося зовсім мало часу.

Яна відійшла від дверей і попрямувала в спальню — закрити вікно, через яке майже-чоловік вліз у крамницю. Хоч шлюбну процедуру і вдалося успішно зірвати, але у Яни не було жодної впевненості, що Моріс залишить її в спокої. А отже, треба перекрити всі можливі несанкціоновані шляхи доступу до володінь Яни. Завтра вона спробує придумати, як спиляти гілки, що підступають до вікна, щоб не лише Моріс, а і будь-хто інший не зміг непроханим пробратися в крамницю.

Яна не обмежилася спальнею. Пройшлася зі свічкою по всіх кімнатах, щоб перевірити, чи немає де-небудь ще відкритих вікон. На щастя, всі вони були надійно закриті.

Вона повернулася до дверей — дізнатися, як протікає бесіда повіреного і майже-чоловіка, але голосів не почула. Хотілося вірити, що Гастон переконав Моріса забратися геть.

Яна остаточно упевнилася, що небезпека відступила, лише коли минуло кілька хвилин, а жодного звуку з вулиці так і не пролунало. Разом із радістю здобутої перемоги накотилася втома. Боротьба з майже-чоловіком виснажила вкрай. Руки і ноги гуділи, спину скувало. Потрібно було таки вкладатися спати.

Яна піднялася в спальню і зайнялася влаштуванням місця ночівлі. Ліжко, на якому ще недавно спав Моріс, виглядало непогано. Покривало здалося досить чистим. Яна постелила на нього зверху свій плащ і лягла, не роздягаючись. Лише туфлі скинула.

Тіло приємно розслабилося. Напевно, сон прийшов би швидко, варто було лише зімкнути очі. Але перш ніж їх стуляти, вона дістала з сумки записну книжку і автоперо. Це невиправна звичка — для душевної рівноваги їй просто необхідно було писати кожного дня. Хоча б пару думок і спостережень, хоча б кілька рядків — найяскравіші враження.

Слова самі собою лягали на папір. Вона накидала портрет Моріса. Цікавий екземпляр — сміливо можна робити головним героєм роману. Позитивним чи негативним, Яна поки не вирішила. Суперечливий. Мужня зовнішність, габарити вікінга і різкі риси обличчя пом'якшені несподіваним романтичним блакитним кольором очей. Хіба можна людині з темним даром мати такі очі? А вже характер! Поганий і важкий — описала Вів'єн. Але Яна б додала ще пару рис — нахабний і безцеремонний. Він, що, розраховував, що своїм напором зможе переконати Яну поїхати з ним у храм і сказати "так"? Ха! Хоча, може, якби на місці Яни була Вів'єн, на неї б подіяла рішучість і безапеляційність Моріса? А взагалі, хороший тут шлюбний ритуал — забороняє бачитися нареченому і нареченій. А отже, такі напористі, як, наприклад, Моріс, не можуть тиснути на наречену, і у дівчини є більше двадцяти днів, щоб зрозуміти, чи дійсно їй потрібен цей чоловік.

Яна відклала автоперо і блокнот, задула свічку і закрила очі. Її фантазія залишила в спокої Моріса і сконцентрувалася на крамниці. Завтра Яна почне наводити тут порядок, розгрібати завали і шукати артефакт з обсидіану, який, можливо, допоможе повернутися додому.

Вже засинаючи, вона відчула як щось тепле і м'яке прилаштувалася коло ніг.

— Кузя?

— Мрир...

— Ось тобі і "мрир", а де ти був, коли на твою хазяйку здійснювали замах?

— Мирр...

— Гаразд. Добраніч. Завтра будемо з тобою відпрацьовувати команду: "Кузю, фас".

Моріс зупинився в крихітній таверні Фавр-де-Поль на околиці Тре-Скавеля. Тут здаються затишні тихі номери з видом на гори. Він добре знав це місце, як і все місто, де пройшло його дитинство і юність.

Моріс поїхав звідси в сімнадцять, коли вирішив поступати в столичну академію. Згодом батьки теж перебралися до столиці, а будинок у провінції продали. Залишаючи це затишне містечко тринадцять років тому, чи міг він подумати, що колись повернеться сюди за дружиною-втікачкою.

Втім, дружиною вона поки не стала. Через примхи впертого дівчиська шлюбна процедура порушена. Моріс, звичайно, придумає, як її відновити, але на це потрібен час. Що на Вів'єн найшло? Всі шість ритуалів вона пройшла, не виказуючи ані найменшого бажання перервати шлюбний процес. Йому й на думку не спадало, що щось може перешкодити завершенню процедури, тому лист, який він прочитав вчора ввечері, став для нього неприємним сюрпризом.

Моріса розлютив вчинок Вів'єн. Але поки він їхав до неї додому, трохи охолов. Юним дівам властиво боятися шлюбу — наслухаються моторошних історій від пліткарів і починають їм вірити. І до того ж, може, він і сам трохи винен. Був з нею сухим і відстороненим. Нехай шлюб договірний, але треба було показати дівчині, що їй нема чого боятися.

Коли він заходив у її будинок, вважав, що проблема вирішиться за дві секунди. Поговорить з її тітонькою, дасть настанови, як заспокоїти племінницю — і все стане на свої місця. Але тут на нього чекав ще один неприємний сюрприз — дівчина втекла.

Селестина недовго опиралася наполегливим розпитуванням Моріса — розповіла все, вважаючи, що робить племінниці послугу. Коли він дізнався в чому справа, одразу ж кинувся в погоню. Скакав верхи, міняючи коней, тому виграв час. Уже в дорозі він придумав, як обійти правило не бачитися з нареченою ніде, крім храму — маска і закляття ілюзії. Ось тільки з закляттям перестарався. Прийняв трохи більше зілля, ніж було потрібно, і воно дало побічний ефект — непереборну сонливість.