Читати книгу - "Терпкий смак кохання, Ерін Кас "

Ярослав не дає мені часу, щоб налаштуватися, дзвонить вчасно. Беру сумочку, попереджаю батьків, що піду гуляти, взуваю босоніжки на низькій підошві і швидко спускаюся на вулицю. За п’ять хвилин опиняюся біля сусіднього будинку, авто Ярослава вже на місці. Ось тут і починається найцікавіше. Моє серце наче збожеволіло, стукає так гучно і часто, що усе місто, мабуть, чує. Долоні пітніють, голова крутиться, наче я вийшла не на побачення, а йду на прийом до стоматолога.

Дверцята авто відкриваються і, наче в уповільненій зйомці, виходить Ярослав. Завмираю. Ноги наче приросли до асфальту. Сьогодні він знову у джинсах та світлій футболці. Він усміхається, а я вичавлюю з себе якесь дивне хрипіння. Ноги зробилися важкими, обережно переставляю їх, крокуючи до чоловіка.

— Привіт, — говорить першим, підходить ближче, але не чіпає.

— Привіт, — відповідаю тихо. — Давно чекаєш?

— Усе життя, — не зводить з мене погляду.

— Сам жартів не розумієш, але жартуєш? — намагаюся не збентежитися під його поглядом.

— Хто зна? — знизує плечима. Бере за руку, веде до авто і відкриває для мене дверцята. — Може, це й не жарт? — промовляє тихо, коли сідаю. — Готова? — запитує, сівши за кермо.

— До чого? — на всякий випадок тягнуся рукою до дверей.

— До першого побачення. А ти про що подумала? — він широко усміхається, а я знову тону у його очах, і вже, мабуть, не маю шаленого бажання рятуватися.