Читати книгу - "На уламках щастя, Дана Лонг"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Рома сидів на роботі, коли його телефон задзвонив.
– Алло, – невдоволено відповідає він.
– Алло, шефе, це я, – лунає в слухавці голос одного з охоронців.
– Чого тобі? Я ж сказав, дзвонити на цей номер тільки в разі крайньої необхідності.
– Так, це... тут якраз виникла така необхідність...
– Що таке? – відчувши недобре, Рома випрямляється в кріслі й сильніше стискає телефон у руці.
Підлеглий трохи зволікає, перш ніж озвучити проблему.
– Коротше, ваша дружина зникла.
– Що?! – гнівно вигукує Рома. – Що значить зникла?! Ви скрізь дивилися?
– Усе перевірили, весь будинок обійшли, кілька разів, і у дворі подивилися теж.
– Ідіот! Зараз приїду, – Рома відключає телефон і зі злістю жбурляє його на стіл.
Двері до кабінету відчиняються і на порозі з'являється Емма.
– Романе Сергійовичу, не бажаєте кави? – грайливо запитує вона.
– Йди геть! Не до тебе зараз, – відповідає він грубо.
– Щось сталося, Ромочко?
– Вірка зникла. Ці кретини її проґавили. І куди вона могла подітися, – від злості Рома стискає кулаки до хрускоту.
Еротично похитуючи стегнами, Емма повільно підходить до Роми й обіймає його за шию.
– Мені зараз взагалі не до цього, – він роздратовано відкидає її руки.
– Ромочко, не гнівайся. Може вона десь у будинку сховалася, адже він у тебе такий величезний. Ось її й не можуть знайти.
Він ще якийсь час про щось розмірковує, а потім різко встає і хапає телефон зі столу.
– Я додому. Усі наради перенеси на інший день, мене немає ні для кого.
– Ну, Рома, – жалібно скиглить Емма.
– Усе, я сказав!
Він дуже швидко добирається до будинку. Вийшовши з машини, швидким кроком прямує усередину, де по стійці струнко вже стоять усі працівники.
– А тепер розповідайте виродки, як так вийшло, що ви загубили Вірку, а? Я за що вам плачу? За те, що ви тут цілими днями штани протираєте, – Рома у нестямі від гніву.
– Так це... ми стежили за нею. Коли Ви поїхали, вона ще була в будинку, а потім її як вітром здуло, – починає виправдовуватися один з охоронців.
– Так, кухарка ще сніданок відносила їй, після Вашого від'їзду, – подає голос другий.
Рома переводить лютий погляд на Тетяну.
Жінка від переляку опускає очі донизу і починає нервово смикати свій фартух.
– Розповідай тепер ти, – шипить він.
– Романе Сергійовичу, я нічого не знаю. Уранці, як зазвичай, віднесла сніданок Вірі Олександрівні, а потім забрала тацю з порожнім посудом. Вона перебувала у своїй кімнаті. А коли понесла обід, то її вже там не було. І я відразу доповіла вашим підлеглим про це, – з тремтінням у голосі відповідає вона.
– Повний будинок народу, а за однією дівкою не встежили, – гарчить Рома.
Прислуга ще нижче опускає свої голови, боячись накликати на себе гнів боса.
– Так... у будинку камер спостереження немає, Вірка наполягла. А зовнішні камери ви дивилися?
Охоронці переглядаються між собою і негативно хитають головами.
– З якими ж ідіотами доводиться працювати. І звідки тільки ви такі беретеся? – сердиться Рома і прямує в приміщення, де розташовуються монітори. Охоронці йдуть за ним.
Рома сидить у кріслі та переглядає відеозаписи із зовнішніх камер відеоспостереження і з кожною хвилиною злиться дедалі більше. Час невблаганно спливає і вона може бути вже дуже далеко звідси.
Нарешті на екрані з'являється машина і Рома уважніше вдивляється в монітор.
На відео видно як машина виїхала з гаража і попрямувала в бік воріт. Зупинилася, охоронець про щось поговорив із водієм і зрештою пропустив. Рома впізнав людину, яка сидить за кермом.
– Мирон... – мружиться він і вдаряє кулаком по столу.
Обертається до охоронців і дивиться на них люто.
– Куди він поїхав? Про що ви говорили?
– Він сказав, що ваша дружина попросила з'їздити в аптеку. У неї там отруєння чи що, якісь ліки терміново знадобилися, – відгукується один з охоронців.
– А багажник перевірити ви, звичайно ж, не додумалися? – Рома вже на межі.
Охоронці мовчки опускають очі донизу.
– Гаразд, зараз подивимося, де вони можуть бути, – він дістає телефон і відкриває якийсь додаток.
– Шефе, а це що?
– Програма, що відстежує місцезнаходження машини. Я коли купив її в автосалоні, встановив усередині передавач і тепер, з його допомогою, можу відстежити її точне розташування. Річ дуже дорога, але як виявилося корисна. Як відчував, що стане в пригоді, – Рома хитає головою.
Охоронці притихають і з цікавістю спостерігають.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «На уламках щастя, Дана Лонг», після закриття браузера.