Читати книгу - "“там, де світло торкається води”, Елісса Фенікс"

Лея відчула, як серце б’ється швидше. Вона мала ще одне питання, яке тривожило її з моменту їхнього першого спільного кроку в цю подорож.

— І що, якщо ми не встигнемо? Що, якщо ми не розшифруємо все до кінця і не зможемо запобігти тому, що наближається? — вона спитала це тихо, але це було одне з найстрашніших запитань, що вона могла поставити.

Кайр замовк. Він підняв голову, погляд став ще більш зосередженим. Він замислився, немов обмірковував кожне слово, яке повинно прозвучати зараз.

— Якщо ми не встигнемо, ми просто зробимо все, що можемо, — відповів він нарешті. — І це буде достатньо. Ми не можемо знати наперед, як саме все закінчиться, але ми маємо право спробувати. І для мене це має значення більше, ніж будь-яка перемога.

Лея кивнула, відчуваючи, як усередині її серце повільно заспокоюється. Вона не знала, що принесе майбутнє, але в той момент зрозуміла одне — навіть якщо вона не має повної впевненості в результаті, вона була готова йти з ним до кінця.

Її погляд відвівся від Кайра, і вона знову подивилася на згорілі залишки будинків, які колись належали людям, що жили тут. Це місце нагадувало їй про все, що вони втратили — і все, що ще могли знайти.

В цей момент Кайр підвівся і підійшов до столу, де вони розкрили мапу. В його руках була ще одна рукопис, вже більше пошарпана, ніж перша, але виглядала вона не менш важливою. Лея відчула, як хвилювання повертається з новою силою, коли він поклав цей рукопис поруч із уже знайденими артефактами.

— Я думаю, ми знайшли наступний крок, — сказав він.

Лея піднялася зі стільця і підійшла до нього, і її погляд разом з ним знову впав на мапу. Тепер кожен новий крок був для них набагато важливішим, ніж будь-коли.

— Як це виглядає? — запитала вона.

— Виглядає, ніби ми на правильному шляху, — відповів Кайр. — Але, думаю, нам потрібно буде знайти ще одну точку на карті, щоб завершити розшифровку.

Вона стояла поруч, і тепер їхні руки невидимо торкалися один одного, ніби давали підтримку. Вони не знали, що їх чекає, але, здавалося, що цей момент був не просто частиною їхнього шляху — він був вже частиною чогось більшого. Щось невидиме, що з’єднувало їх не тільки через пошуки, а й через те, що між ними зростало.

— Якщо ми знайдемо цю точку, то дізнаємося, що сталося з цими людьми, — сказала Лея. — І, можливо, ми дізнаємося, що відбувається з нами.

Кайр кивнув, але його очі знову стали темними і зосередженими.

— Але пам’ятай, Лея, це не тільки наш шлях. Це може бути шляхом для всіх, хто пішов до нас. І те, що ми знайдемо, змінить все.

Вони стояли так, ще хвилину, без слів. Але Лея відчувала, як у їхньому мовчанні народжується нова сила — і це було не лише у розгадці таємниць, а й у тому, що вони були разом.