Читати книгу - "Повернення короля"

А тим, кого зацікавили такі філологічні деталі, пропонуємо переглянути наведені нижче положення.

Приголосні

C

завжди вживається як k, навіть перед е та і, а відтак передається українським к: celeb – «срібло» – слід вимовляти як келеб.

CH

вживається тільки на позначення звука, який чуємо у слові bach (у німецькій чи валійській мовах), а не в англійському church, тому українською його слід вимовляти як х, а не як ч. У мові Ґондору цей звук – за винятком прикінцевої позиції та позиції перед t – став слабким і наблизився до h (г українською). Цю зміну можна простежити в кількох назвах, як-от Rohan, Rohirrim – Роган, рогірими (Імрагіл є нуменорським іменем).

DH

позначає дзвінкий (пом’якшений) th, як в англійському іthese clothes (близьким в українській мові є звук д). Як правило, за звучанням він споріднений із d, як у синдарському galadh – «дерево», що можна порівняти з квенійським alda; проте іноді є похідним од n+r, як у слові Caradhras – «Червоноріг»: од caran-rass.

F

переважно позначає f (і передається українським ф).

G

звучить лише як g в англійському give, get, а відтак позначається українським ґ; gil – «зірка» – в таких назвах, як Gildor, Gilraen, Osgiliath, також передається як g в англійському слові gild (себто ґ, а не дж), а тому слід вимовляти Ґільдор, Ґільрен, Осґіліат.

H

якщо не входить до складу звукосполучень із іншими приголосними, то звучить як h в англійських house, behold і українською передається як г. Квенійське звукосполучення ht звучить як cht, подібно до німецького echt, acht (і передається українським хт): наприклад, Telumehtar – Телумехтар – «Оріон»[71]. Див. також: CH, DH, L, R, TH, W, Y.

I

на початку слова перед іншим голосним передається приголосним звуком y (й українською), як в англійських you, yore, винятково в синдарській мові: Ioreth, Iarwain – Йорет, Ярвайн. Див. Y.

K

вживається у власних назвах, які походять не з ельфійських мов, і передається так само, як c (українською к); відтак kh вживається на позначення того самого звука, що й ch (укр. х) в орківському імені Grishnakh (Ґрішнах) чи в адунайському (нуменорському) Adûnakhоr (Адунахор). Щодо ґномівської (кгуздульської) мови дивись примітку нижче.

L

більш-менш відповідає звичайному англійському l (українською л) на початку слова, як у let. Проте в позиції між e, i та приголосним або вкінці слова після e, i цей звук дещо «палаталізується» (ельдари, ймовірно, транскрибували б англійські bell, fill як beol, fiol). Приглушений варіант l передається звукосполученням LH (воно зазвичай походить від початкового sl-). У мові квенья (архаїчній) це звукосполучення передавали на письмі як hl, але у Третю Епоху вже зазвичай вимовляли як l[72].

NG

передає два звуки (нґ українською), як в англійському finger, окрім прикінцевої позиції, де вимовляється, як в англійському sing (н носовий). Останній звук також первісно побутував в мові квенья, та його транскрибували як n (у Noldo – нольдо) – відповідно до правил вимови, які існували у Третю Епоху.

PH

звучить так само, як англійське f (а відтак і ф українське). Вживається: а) якщо літера f стоїть наприкінці слова, як у alph – альф («лебідь»); б) якщо звук f споріднений чи походить од p, як у i-Pheriannath (perian) – і-феріаннат (періани – «півмірки»); в) у середині кількох слів, де він репрезентує довге ff (похідне від pp), як в Ephel – ефель («зовнішня огорожа»); і г) в адунайській мові й у вестроні, як у Ar-Pharazоn – Ар-Фаразон (pharaz – «золотий»).

QU

вживалося на позначення дуже поширеного в мові квенья звукосполучення cw (українською кв), якого немає в синдарській.

R

у всіх позиціях передає вібрантне r (р українською); цей звук не асимілювався перед приголосними (як в англійському part). Припускають, що орки та деякі ґноми вживали задній чи увулярний r – звук, який ельдари вважали огидним. RH передає глухий r (зазвичай він походить од давнішого початкового sr-). У мові квенья це звукосполучення на письмі передавали як hr. Порівняй L.

S

завжди глухий, як в англійському so, geese (передається українським с); звука z (українською з) у сучасних квенійській і синдарській мовах немає. SH, з’являючись у вестроні, у ґномівській і в орківській мовах, передає звук, подібний до англійського sh (ш українською).

TH

передає глухий th, як в англійському thin cloth (українською транслітерується як т). В усній квеньї цей звук перетворився на s, хоча на письмі його продовжують передавати різними літерами: квенійське Isil – Ісіл, синдарське Ithil – Ітіл («Місяць»).

TY

передає звук, який, імовірно, подібний до t (українською т) в англійському tune. Він походив головно від c або від t+y. Зазвичай саме цим звуком носії мови вестрон заміняли англійський звук ch, поширений у їхній мові. Порівняй HY в гаслі Y.

V

звучить як англійське v (українською в), але не вживається наприкінці слова.

W

звучить як англійське w (українською в). HW позначає приглушений варіант w, як в англійському white (у північній вимові). У мові квенья цей звук нерідко трапляється на початку слів, хоч у цій книзі, здається, таких прикладів немає. При транскрибуванні квенійських слів використано і v, і w, незважаючи на те, що в латинській, до якої за вимовою подібна квенья, вони асимілювалися, – бо обидва ці різні за походженням звуки таки існували в мові квенья.

Y

у мові квенья позначає приголосний y (українською й), як в англійському you. У синдарській мові y – голосний звук (дивись нижче). HY споріднений із y, так само як HW – з w, вимовляється подібно до того звука, що його ми часто чуємо в англійських hew, huge; h у квенійських eht, iht теж передає цей звук. Носії мови вестрон часто заміняли ним звук sh (ш українською), поширений у спільній мові. Порівняй TY вище. HY зазвичай походив од sy- – та від khy-; в обох випадках споріднені синдарські слова мають початкову літеру h, як у квенійському Hyarmen – г’ярмен («південь»), у синдарському Harad – гарад.

* * *

Варто зазначити, що двічі повторені на письмі приголосні (наприклад, tt, ll, ss, nn,