Читати книгу - "Повернення короля"

хто казав, що вона більше схожа на ельфійську діву, ніж на гобітку. У неї було золоте волосся, що для Ширу вважалося вельми рідкісним явищем; проте дві інші Семвайзові доньки також були золотоволосі, як і багато інших дітей, народжених у той час.

[60]

Див.: Володар Перснів, ч. 1, с. 15; ч. З, с. 394, прим. 25.

[61]

Четверта Епоха (Ґондору).

[62]

365 днів 5 годин 48 хвилин 46 секунд.

[63]

У Ширі, де 1 рік відповідав 1601 року Т.Е. У Брі, де 1 рік відповідав 1300 Т.Е., то був перший рік століття.

[64]

Якщо подивитися на Ширський календар, можна помітити, що єдиним днем тижня, з якого не починався жоден місяць, була п’ятниця. Відтак у Ширі побутувала жартівлива фраза «першого у п’ятницю», що означало день, якого не існує, або ж день, коли можуть трапитися такі неймовірні (як для Ширу) події, як політ свиней чи ходіння дерев. Повністю ця фраза звучала так: «Першого зимобрудня у п’ятницю».

[65]

У Брі любили жартома згадувати про «зимобрудень у (багнистому) Ширі», а ширяни вважали, що «зимень» – це видозміна давнішої назви, яка первісно означала завершення, закінчення року перед зимою та походила з тих часів, коли Королівське літочислення, за яким новий рік починався після збору врожаю, ще не набуло повсюдного вжитку.

[66]

Там було записано дати народжень, шлюбів і смертей представників роду Туків, а також певні події, як-от продаж землі, та різні інші ширські оказії.

[67]

Тому я в пісні Більбо (дивись тут: ч. 1, с. 209-210) вжив суботу і неділю, а не четвер і п’ятницю.

[68]

Утім, насправді є старе Нового літочислення за Календарем Імладріса, за яким воно більш-менш відповідало ширському 6 квітня, розпочалося раніше.

[69]

Річниця того дня, коли вона вперше зазвучала в Ширі у 3019 році.

[70]

Щодо української мови ця заувага має значення лише при транскрибуванні (прим. перекладача).

[71]

Зазвичай це сузір’я називають синдарським словом Менельваґор (дивись тут: ч. 1, с. 113), або Менельмакар – мовою квенья.

[72]

Українською мовою ці особливості передано так: LH – у всіх випадках замінено твердим л; L – подано через ль у позиції перед приголосним, а вкінці власних імен, залежно від роду (чоловічого чи жіночого) їхнього носія, – через л або ль: Ґлорфіндел, Ґаладріель (прим. перекладача).

[73]

Наприклад, у galadhremmin ennorath (дивись тут: ч. 1, с. 302) – «помережані деревами терени Середзем’я». Remmirath (дивись тут: ч. 1, с. 113) складається з rem – «вічко сітки» (квенійське rembe) + mіr – «коштовність».

[74]

У вестроні й у перекладах вестроном квенійських назв доволі поширеною практикою було передавати довгі е й о як ей та оу, тобто приблизно як в англійській фразі say no, і це позначилося на письмі: ей, оу (чи їхні еквіваленти в сучасних шрифтах). Одначе таку вимову вважали неправильною чи простакуватою. Але саме така вимова побутувала як вельми природна в Ширі. Відтак ті, хто вимовляв yeni unotime («довгі роки незліченні»), приблизно як єні уноатаймі, помилялися би не менше за Більбо, Меріадока чи Переґріна. Проте Фродо, як визнавали, мав неабиякий «хист вимовляти іноземні звуки».

[75]

Як і в Annûn – Аннун («захід сонця»), Amrûn – Амрун («схід сонця») під впливом споріднених dûn – дун («захід») і rhûn – рун («схід»).

[76]

Первісно. Проте iu в мові квенья у Третю Епоху зазвичай вимовляли як висхідний дифтонг: як yu в англійському yule (ю українською).

[77]

З огляду на це, при транскрибуванні відповідних слів українською ці звуки передавалися як тг, кг (прим. перекладача).

[78]

Єдине співвідношення, яке було би зрозумілим ельдарам, скажімо, в українській абетці, – це співвідношення між літерами Р та Б, а от їхнє відмежування одна від одної, а також від В, М, Ф здалося би їм абсурдним.

[79]

Деякі з них, приміром, можна побачити у написі в ч. 1, с. 71, протранскрибованому у тій самій частині на с. 324-325. Вживали їх головно для позначення голосних, які в мові квенья зазвичай вважали видозмінами сусідніх приголосних; чи для якнайбільш стислого запису найпоширеніших звукосполучень приголосних.

[80]

Тут звуки відтворювано за тим самим принципом, що й в описаних вище правилах транскрипції, тільки в цьому випадку ch передає звук ch в англійському church (себто ч українською); j передає англійський j (себто дж), а zh – звук, що його чуємо в англійських словах azure, occasion (українське ж).

[81]

Напис на Західній брамі Морії демонструє приклад того, як саме передавали на письмі синдарську мову, в якій ступінь 6 передавав прості носові приголосні, а ступінь 5 репрезентував подвійні чи довгі носові звуки, часто вживані в цій мові: 17 = нн, але 21 = н.

[82]

Дивись назви квенійських літер тут: ч. З, с. 495-496.

[83]

У мові квенья, де звук а траплявся дуже часто, знак на позначення цього голосного взагалі нехтували. Зокрема, замість calma («світоч») можна було написати просто clm. Звісно, всі читали це саме як calma, бо cl не було у квеньї можливим початковим звукосполученням, а m ніколи не стояло наприкінці слова. Імовірно, цей самий набір літер можна було прочитати ще і як calama, проте такого слова не існувало.

[84]

На позначення приглушеного варіанта г у квеньї первісно використовували просту підвищену основу, що мала назву галла – «високий». Її могли ставити перед приголосним, аби вказати на те, що його вимовляють без участі голосу, глухо; приглушені варіанти р і л позначали саме так, а транскрибували – гр, гл. Згодом № 33 почали використовувати для позначення звичайного г, а значення г’я (давніше значення) надавали символу наступного й із додаванням техти.

[85]

Символами в дужках послуговувалися лише ельфи; * позначає керти, якими користувалися тільки ґноми.

[86]

період, про який ідеться, у Лорієні розмовляли синдарською, проте «з акцентом», адже більшість тамтешнього народу була за походженням пралісними ельфами. Цей «акцент» і його обмежене знання синдарської і ввели Фродо в оману (як зазначив у «Книзі Ватага» один ґондорський тлумач). Усі ельфійські слова, цитовані у Другій Книзі в розділах 6, 7, 8, насправді є синдарськими, як і більшість топонімів і власних назв. Але Лорієн, Карас-Ґаладон, Амрот, Німродель походять із мови пралісних ельфів і були лиш адаптовані до синдарської.

[87]

Квенійськими є, наприклад, назва Нуменор (повна форма – Нуменоре) й імення Елендил, Ісільдур, Анаріон і всі королівські імена Ґондору включно з Елессаром, що означає «Ельфійський Самоцвіт». Більшість імен інших чоловіків і жінок із роду дунедайнів, як-от Араґорн, Денетор,