Читати книгу - "Свобода"

мати привід ненавидіти один одного, і єдиним виходом з цієї ненависті був повний розрив стосунків. Йому також не хотілося більше чути батька чи бачити його, доки це не стане неминучим або вкрай необхідним. Він навіть не сердився — він просто хотів залишити біль у минулому. Він викликав таксі й повернувся до мебльованої квартири-студії, зняти яку йому допомогла мати, і надіслав есемески і Дженні, і Конні. Конні, напевно, рано пішла спати, а Дженна передзвонила йому вже опівночі. Вона не була найкращим у світі слухачем, але достатньо зрозуміла, що саме трапилося у цей зіпсований святковий день, аби запевнити його: так, світ несправедливий, і ніколи не стане справедливим, у ньому завжди будуть переможці й переможені, і що вона, отримавши трагічно обмежене життя, з більшим задоволенням буде переможцем і оточуватиме себе саме переможцями. Коли ж він дорікнув їй тим, що вона не подзвонила йому з Маклейна, вона відповіла, що не думала, що зустрітися для вечері буде «безпечно».

— А чому це має бути небезпечно?

— Ти для мене щось на кшталт поганої звички, — відповіла вона. — Звички, яку треба тримати під контролем. Я маю невпинно дивитися на свій приз.

— Щось не схоже, щоб ви з призом добре проводили час разом.

Приз занадто зайнятий: він намагається отримати посаду свого боса. Ось що люди роблять у цьому світі: вони намагаються з’їсти один одного живцем. Дивно, але ніхто не критикує це. Але, вочевидь, це потребує дуже багато часу. А дівчині треба час від часу виходити в люди, особливо в перше літо після закінчення коледжу.

— Саме тому ти і маєш приїхати до мене, — наполягав він. — Я обов’язково виводитиму тебе.

— Не сумніваюсь. Але у мого боса повно роботи на Лонг-Айленді, принаймні, на наступні три тижні. Мої послуги тримача планшета потрібні на весь цей час. Дуже шкода, що у тебе й самого повно роботи, інакше я б спробувала влаштувати тебе кудись.

Джоуї вже збився з рахунку відмінених побачень і невиконаних обіцянок. Жодна з розваг, які вона згадувала, так і не трапилася, і він так і не зміг зрозуміти, чому вона продовжувала пропонувати їх. Іноді він думав, що це якось пов’язано з конкуруванням із братом. Чи, може, причина полягала в тому, що Джоуї — єврей, і це було приємно її батькові — єдиній людині, яку вона не зневажала. Чи, мабуть, її зачаровували його стосунки з Конні, і вона отримувала королівське задоволення від самородків приватного життя, які він клав біля її ніг. Чи, можливо, він і справді їй подобався, і вона хотіла побачити, яким він стане, коли подорослішає, і скільки Зароблятиме. Чи, може, все разом, зазначене вище. Джонатан нічим не міг йому допомогти — лише повторити, що його сестра ще та «штучка», химера з планети розпусти, чиї норми моралі можна порівняти з мораллю морської губки; але Джоуї здавалося, що він може зазирнути глибше в її душу. Він відмовлявся вірити, що людина, наділена могутніми силами вроди, може не мати цікавих ідей щодо того, як ці сили використати.

Наступного дня, коли він розповів Конні про сварку з батьком, вона не стала аналізувати вагу їхніх аргументів, а відразу ж перейшла до його поранених почуттів і сказала, що їй дуже шкода. Вона знову працювала офіціанткою і, схоже, готова була прочекати все літо, перш ніж побачити його. Кенні Бартлз пообіцяв йому надати два тижні оплачуваної відпустки у серпні, коли він погодиться працювати по вихідних упродовж усіх тижнів, що залишилися до відпустки; і Джоуї не хотів, щоб Конні крутилася поряд, бо це б ускладнило ситуацію, коли б Дженна таки приїхала до Вашингтона; він не бачив можливості вислизнути з дому на один вечір, чи два, чи три і не навішати Конні на вуха локшини — цього він намагався уникати.

Холоднокровність, з якою вона сприйняла інформацію про чергове затримання побачення, він відніс на рахунок антидепресантів. Але пізніше, одного вечора, під час звичайної телефонної розмови, коли він сидів у квартирі й пив пиво, вона влаштувала йому особливо довгу мовчанку, наприкінці якої заявила: «Любий, хочу тобі дещо повідомити». Першою новиною було те, що вона припинила приймати ліки. Другою — що причина, з якої вона припинила лікування, полягає в тому, що вона спить із менеджером ресторану, де працює, бо втомилася чекати на зустріч із Джоуї. Вона зізналась, що віддалення виявилося цікавим, наче говорила про якусь знайому дівчину, а не про себе, — дівчину, чиї вчинки були прикрими, але зрозумілими. Менеджер, додала вона, одружений і має двох дітей-підлітків, і живе на Гемлайн-авеню.

— Я подумала, що тобі краще про це знати, — заявила вона, — і коли хочеш, я можу це припинити.

Джоуї затремтів. Можна сказати, навіть здригнувся. Протяг ішов з уявних дверей — дверей, які він вважав зачиненими і замкненими, але виявилося, що вони розчинені навстіж; дверей, через які він міг утекти.

— А ти сама хочеш це припинити? — спитав він.

— Я не знаю. Мені це, взагалі, подобається, тобто сам секс, але я до нього нічого не відчуваю. У мене є почуття лише до тебе.

— Господи. Гадаю, мені це треба обміркувати.

— Я знаю, це дуже погано, Джоуї. Я мала б тобі розповісти відразу ж, як це сталося. Але певний час мені було так приємно, що я комусь цікава. Ти знаєш, скільки разів ми займалися сексом з минулого жовтня?

— Так, я знаю. Я в курсі.

— Двічі чи навіть жодного, залежно від того, чи можна рахувати ті рази, коли я хворіла. Тут щось не так.

— Я знаю.

— Ми кохаємо одне одного, але ніколи не бачимось. Невже ти не сумуєш за цим?

— Сумую.

— Ти займався сексом з іншими? Може, саме тому ти і можеш так довго терпіти?

— Так, займався. Пару разів. Але жодного разу не займався ним двічі з однією людиною.

— Я була майже впевнена, що займався, але питати не хотіла. Я не хотіла, аби ти подумав, ніби я тобі це забороняю. І я сама так зробила зовсім не через це. Я вчинила так, бо самотня. Я така самотня, Джоуї. Мене це вбиває. А причина моєї самотності полягає в тому, що я кохаю тебе, але тебе немає поряд. Я займалася сексом з іншим, бо кохаю тебе. Я знаю, це звучить дико чи нечесно, але це правда.

— Я